4

Уляна дуже любила танцювати. Ще змалечку вона, лиш навчившись стояти біля дивану, розгойдувалася і присідала під запальні музичні ритми, що лунали з телевізору. Коли Улі виповнилося чотири роки, її вперше віддали у школу танців. Дівчинка помітно відрізнялася з поміж інших вродженою пластикою і відчуттям ритму. Її майже одразу взяли до просунутої групи. На виступах колективу Уляна була «вишенькою на торті». Її гарненьке личко та надзвичайний талант не залишали глядачів байдужими.

Пізніше танці стали сенсом Уліного життя. Вона не уявляла себе ніким, окрім відомої танцівниці. Почалося життя повне кастингів, репетицій, легких травм та надії на те, що колись це принесе свої плоди. Уляна, як і всі її подруги, була зареєстрована в Інстаграм. Вона постила відео і фото з виступів, невеличкі «перформанси» під відомі хіти. Але найбільшої популярності їй принесла участь у «Танцюють усі!». Дівчина настільки яскраво виконала свій номер (це був чутливий контемп під пісню Океан Ельзи «Не твоя війна»), що глядачі у залі ще довго не могли прийти до тями, а в очах у багатьох бриніли сльози. Уля пройшла увесь шлях відборів, але до фіналу її чомусь так і не взяли. Багато хто не був згоден з таким рішенням суддівської колегії. В їхню адресу було чимало критики. А от Улін Інстаграм набув шаленої популярності. Вже через тиждень після її «вильоту» з шоу, кількість її фоловерів наближалася до найочікуваніших 100.000.

А ще через день їй подзвонили:

– Уляно, доброго дня! Вам зручно зараз розмовляти? – сказав у слухавці приємний жіночий голос.

– Доброго дня! Так… Говоріть… – дівчина дивилася на незнайомий номер, що висвітився на екрані мобільного і намагалася вгадати, хто це міг би бути.

– Мене звати Катерина. Я – редактор каналу «СТБ». Хочу запропонувати Вам місце у фіналі, якщо Ви згодні.

– Але журі мене ж не обрало… – засумнівалася Уля, хоча перспектива попасти у фінал легендарного проєкту була давньою мрією.

– Виникло непорозуміння… Крім того, одна із танцівниць, відмовилася надалі брати участь… Тобто не зовсім відмовилася… Отримала травму… – голос жінки у слухавці став знервованішим.

– І ви хочете взяти на її місце мене? – запитала Уля, все ще не вірячи у таку можливість.

– Так, так! Саме Вас! Такої кількості повідомлень у Вашу підтримку після виходу з проєкту ще не було! Уявіть лише, що буде, якщо Ви все ж візьмете участь у фіналі шоу?

– Уявляю… – тихо мовила дівчина, проте на іншому боці слухавки її не почули. Тоді вона додала вже голосніше: – Ну добре, я згодна.

З того дня Улін телефон не змовкав. Дзвонили продюсери, обговорювали деталі шоу. Дзвонили родичі, вітали з успіхом. А ще були репетиції. Підписання договору з телеканалом. Заздрість колишніх колежанок. Дні, наповнені сенсом. Армія шанувальників з усіх куточків України.

Наближався перший ефір. Уляна сиділа у гримерці та із захватом оглядала свій образ. Вона була – Кармен, фатальною красунею у яскраво червоно-чорній сукні, гаптованій кристалами з бездоганними макіяжем і зачіскою. Її партнером став один з найталановитіших танцівників цього відбору. Їхній парі вже пророкували місце у супер-фіналі сезону, а дехто – і перемогу.

Уляна вже бачила себе супер-зіркою… На столику завібрував мобільний. Сповіщення про кількість підписників в Інстаграмі. «100 000». Вау! І це лише початок. А що буде, коли… Телефон знову завібрував. На цей раз прийшло повідомлення. Від користувача під ніком «Хейтер».

«Привіт. Я твій стотисячний підписник».

«Привіт. Бачу. Дякую».

«А ти небагатослівна».

«У мене зараз перший ефір. Тому довго переписуватися не можу».

«Вітаю! І як це бути зіркою?»

«Чудово».

«І все?»

«Слухай, мені зараз не до розмов. Вибач. І ще раз дякую. Зараз мій вихід…»

«А от мені чомусь здається, що я тебе сьогодні на екрані телевізора не побачу…»

«Чого це?»

«Хочеш парі?»

… Через десять хвилин асистентка постукала у двері гримерки:

– Уляно, твій вихід!

Відповіді не було.

– Уляно, це ж прямий е… – дівчина не договорила. Танцівниці у гримерці не було. На вішаку висів одяг, у якому Уляна прийшла в студію. На столику лежав телефон з останньою відзнятою сторіс.