2

– Маааааа, йди сюдииии! – наполегливий крик Христини сполошив увесь дім.

– Ну чого ти кричиш, Христю? Восьма ранку! – мама невдоволено піднялася сходами у кімнату дівчини. Не дивлячись на те, що донька сама покликала її, жінка затрималася біля входу й легенько постукала. – Можна?

– Так, заходь! Швидше! І зачини двері! Я на «стримі»!

– Добре, добре, – мама легенько причинила їх за собою, намагаючись не попасти у кадр. – Ти щось хотіла, доню?

– На сніданок хочу свіжі круасани!

– Ти ж знаєш, Галина суботами не працює. Я можу яєшню зробити…

– Яєшню? – Христина перестала «стримити» і вимкнула камеру. – Ти мене перед усіма підписниками опускаєш… Я не будь-хто, щоб їсти просту їжу. Я – дочка відомого продюсера.

– А я його дружина, – голос жінки змінився, – але я собі не дозволяю так поводитися.

– Побачимо, як ти заговориш, коли я стану мегапопулярною! – дівчина підвелася з ліжка і підійшла до дзеркала.

– І що ж зміниться? Чи тобі чогось не вистачає? Брендовий одяг, відпочинок на найкращих курортах…

– Це все татова заслуга. А я всього доб’юся сама! Щоб ніхто не вказував, що мені робити й куди йти!

– Та хто ж тобі вказує, доню? Ми з татом для тебе усе робимо…

– Тільки не починай… – Христина манірно зітхнула й обернулася до мами. – Добре, роби вже свою яєшню…

Христина змалечку зростала у розкоші й ніколи ні в чому собі не відмовляла. Найкращий одяг, найкраща няня, найкращі садочок і школа. Вона завжди була серед таких же, як і вона сама. Тато часто брав її з собою у поїздки і у свої вісімнадцять дівчина об’їздила ледь не весь світ. Тепер її мало чим можна було здивувати. Нічого вже не приносило такої радості, як колись.

Стосунків у дівчини не було. Лише кілька невдалих стрімких романів, які завжди закінчувалися однаково – проханням познайомитися з її батьком, відомим музичним продюсером. І щоразу вони залишали після себе лише диск зі своїми треками та розбите серце дівчини. Тому Христина рано засвоїла просту істину – чоловікам довіряти не можна! Їм усім від неї потрібно лише одне – контракт зі студією та неодмінна слава. Прикро!

Мало помалу в голові дівчини почав вимальовуватися план: стати відомою САМОСТІЙНО, не залежати від батьків і, можливо, нарешті відчути себе справді коханою. Як це зробити – Христина не уявляла. Доки одного дня не відкрила для себе Інстаграм. Перші фото симпатичної блондинки у розкішному вбранні з якоїсь чергової вечірки, організованої компанією тата, почали стрімко набирати «лайки». Армія підписників росла з кожним днем. Нарешті у її люксовому, проте безрадісному, житті з’явився сенс. Адже багато хто не міг дозволити собі такої розкоші, в якій ще з дитинства купалася дівчина. Фото з дорогих курортів, світові бренди одягу, спільні селфі з відомими українськими зірками – все це із заздрістю коментувалося й обговорювалося. Лише за декілька місяців активного постингу, у Христі набралося близько ста тисяч фоловерів. На честь цього тато запропонував організувати вечірку й запросити на неї своїх впливових друзів із шоу-бізнесу.

– Ти не забула, сьогодні примірка моєї сукні? – дожовуючи яєшню, мовила дівчина. На кухні, окрім них з мамою, вже нікого не було. Татів робочий день починався ще о сьомій.

– Та хіба ж забудеш? Асистент дизайнерки вже телефонував сьогодні, щоб підтвердити час.

Мама, допивши свій смузі, у спортивному одязі вже збиралася йти на пробіжку.

– Я ненадовго, доню, – біля дверей вона обернулася, – а може ти зі мною? – вона з надією поглянула на дочку.

– Ще чого, – Христя з усмішкою підвелася, – у мене і так з фігурою все гаразд.

– Ну як хочеш, – розчаровано відповіла жінка і зникла за порогом.

У дизайнерській студії було дуже шумно. Два асистенти по черзі виносили готові сукні та вечірні костюми. Дизайнерка щоразу коментувала те чи інше вбрання, намагаючись вловити хоч якусь реакцію від скептично налаштованої дівчини. Її мама переймалася не менше, постійно перепитуючи вибагливу доньку: «А може це? Дивись, яке гарне! І колір тобі пасує!» Христина лише заперечно хитала головою, впевнена, що тут вона собі нічого не знайде.

– А це наша особлива сукня, – навіть не сподіваючись чимось вразити «майбутню зірку», мовила дизайнерка. – Вишивка ручної роботи.

Асистент тримав темно-синю сукню з білим орнаментом по низу. Довга, елегантна, ефектна. У Христі аж дух захопило.

– Ми її беремо! – рішуче мовила вона.

– Доню, ти впевнена?

– Ти ще питаєш?!

– Давай, хоч приміряєш спочатку… – в душі мама була задоволена, що її примхливій донці хоч щось сподобалося. Але показувати цього вона не могла, знаючи її характер. Може на зло відмовитися, якщо побачить, що мама у захваті.

– Ок, – швидко погодилася Христина. – Де у вас тут примірочна?

– По коридору і направо, – дизайнерка не могла приховати свого задоволення. Нарешті хоч щось цій малій сподобалося.

Христя крутилася перед дзеркалом, задоволено себе оглядаючи. Синя сукня неймовірно їй пасувала. Вона вже уявляла собі свою ефектну появу на вечірці.