Знайомство

Привіт… Мене звуть Тарас і ця історія про моє життя… Мені 26 років, я професійний гравець чоловічої національної збірної України з волейболу. 

Привіт… Я Анастасія і я розповім історію своєї боротьби… Мені 23 роки, я професійний гравець жіночої збірної України з волейболу сидячи.

Я часто пригадую час, коли захопився волейболом, це було 16 років тому. Школа, де я навчався була з спортивним нахилом, тож мені довелося зробити вибір, з того часу основною частиною мого життя цей вид спорту. В професійний спорт я потрапив, коли мені виповнилося 14 років, я майже 4 роки грав за юніорів, а звідти мене прийняли в команду, в якій я граю дотепер.

Ще немовлям я часто бувала на волейбольних іграх, мої батьки були спортивними коментаторами, тож коли я трішки підросла стала цікавитись цим видом спорту. Правда, у мене була одна проблема, я пересувалась на інвалідному візку. У 7 років у мене стали відмовляти ноги, я не могла довго ходити чи стояти, і вже через рік я повністю була прикута до візка. Ми знаходили багато лікарів та ніхто не міг поставити діагноз, на знімках усе було прекрасно, не було видно жодного відхилення, проте ходити та відчувати нижні кінцівки я не могла. Та я не втрачала надію і навчилась грати волейбол сидячи, я відкинула всі свої страхи, зосередилась на спорті і стала гравцем збірної.

Надіюсь, ця історія відгукнеться у ваших серцях. Чекаю від вас зворотнього зв'язку.