Розділ шостий. Ріхард

Їхати в перший ж день після весілля – останнє, що треба будь-якій нормальній людині. Але я заскочив в сідло і вдарив підборами чобіт боки коня, змушуючи його зрушити з місця. Коли вже їхати все одно доведеться, то краще покінчити з цим швидше. Більше шансів повернутись раніше.

Ірія також заскочила на свого коня і рушила за мною. Звісно, якби вона назвала конкретну точку Прориву, було б простіше, але…

Коли б це у нас в житті взагалі щось було просто, м?

…Прориви вперше виникли ще багато років тому, коли не було ані війни, ані її провісників. Темрява протікала у простір, і там, де були Прориви, народжувались обдаровані. Біля такого Прориву колись гуляла моя матір та показувала його мені. Я добре пам’ятав, як тягнув пальці до дрібної дірки в просторі і намагався спіймати чорний дим, що звідти витікав.

Хтось боявся, хтось думав, що ці Прориви – ніби вікно до іншого світу, інші повторювали, що це лише результати чужих магічних експериментів, мовляв, знов не врахували щось в Конклаві, от магія і лишила свої сліди.

Повністю ми усвідомили проблему проривів тільки тоді, коли почалась війна, і з них полізли жахливі потвори. В залежності від розміру діри і потвори були вельми різноманітними. І я б не сказав, що дрібні були дуже безпечними…

Чого тільки варта була така собі подоба москітів, кожен укус яких заражав людину хворобою. Лихоманка, висипи на тілі…

Комусь щастило, і вони перемагали хворобу, але і смертей вистачало! З головою. Добре хоч москіти не відлітали від діри далі ніж на сто-двісті метрів.

Закривати такі Прориви могли тільки Темні Маги. Основна проблема полягала в тому, що більшість цих магів обрали виступити на боці Темного ж війська. Мало хто – наприклад, я, – обрали інший бік і закривали Прориви, доки могли, а потім боролись з ворогами, вислуховуючи паралельно кпини від союзників.

Бо з нами, бачте, працювати ненадійно. І якби хтось інший міг ті діри закривати, то серед чесного народу не знайшлось би місця Темним магам.

В чесності вищезгаданого народу я дуже сумнівався. Серед Світлих зрадників також вистачало. Та й просто сумнівних особистостей також…

– Ти дивись, куди це намилився мій любий братик?

Я здригнувся, випадаючи з власних думок, покрутив головою і виявив Карла, що перегородив мені дорогу. Вигляд у братика був вельми пом’ятий, погляд він на мені ледь сфокусував, зате претензії був готовий видавати просто зараз, без особливої фільтрації.

Типовий Карл Кольбе, що й говорити.

– Забрав у мене наречену, – напирав брат, – заради помсти, а тепер вже несешся кудись геть від прекрасної дружини?

Мій кінь обурено заіржав. Не знаю, що саме йому зараз не сподобалось, чи то дихання Карла, чи то та дурня, яку він ніс, але тварина явно збиралась донести свою високоповажну думку до мого брата шляхом удару копитом.

Темна магія заспокоювати тварин не вміла, того, якщо коневі раптом захочеться бути дуже наполегливим в своїй боротьбі, Карлу я зможу лише поспівчувати.

– Зійди з дороги, Карле. Я їду на кілька днів і скоро повернусь.

– Жодна нормальна людина, – заявив брат, – не погодиться кинути дружину в перший же день після весілля!

– Жодна нормальна людина, – озвався я, – не закриє очі на Прорив. Карле, кажу по-хорошому, краще зійди з дороги. Інакше мені доведеться прибрати тебе звідси магією.

Ірія за моєю спиною нервово відкашлялась.

– Відійди по-хорошому, – повторив я.

Сподіваюсь, Світлій Вісниці стане розуму не влізати в нашу розмову, особливо якщо врахувати, що саме вона стала причиною сварки двох братів.

Не можна сказати, що до того ми були просто не розлий вода, але стосунки явно краще складались.

– Та ти ж мстишся мені, Ріхарде! – вдарив себе кулаком в груди Карл. – Мстишся через те, що я сподобався Світлій Вісниці більше! Тому ти взяв Урсулу за дружину, тому обманув її, а тепер втікаєш, зрозумівши всю відповідальність!

Саму Ірію він вирішив просто не помітити. Жінка ж старанно мовчала, явно зробивши висновок, що в цю приємну бесіду двох братів краще просто не втручатися.

– Карле, попереджаю востаннє, – холодно та максимально байдуже сказав я, – зійди з дороги. Мій посох не врахує наш кревний зв’язок.

– Біжи, мій брате, біжи! – вигукнув патетично Карл. – Я прийду до Урсули і все розповім про твою підлість. А потім її втішу! Головне, щоб вона за одну ніч не встигла від тебе завагітніти… Але я готовий виховати свого племінника, мов рідного, якщо ти кидаєш їх, свою дружину та дитину!

Напевне, в голові Карла вже й моя дитина намалювалась, і кинута дружина, і він, весь такий безмежно благородний. Я б, звісно, поцікавився, як він планує впоратись з нащадком Темного Мага, якщо потенційна дитина спадкує мій дар – а шанс високий! – але не встиг. Кінь не витримав першим, став дибки і прицілився копитами прямісінько Карлові в голову…

Цього я допустити не міг. Мій брат, звісно, дурень і майже не користується мізками, але такого удару все одно не переживе. Цього разу для чарів мені не довелось використати посох, я просто змахнув руками, і Карла змело вбік хвилею. Оточений магічним туманом, він видав з сусіднього куща якісь підозрілі звуки і стих.