Глава 20

  Ось і прийшов цей час, коли треба розкрити очі і повернутися у реальність. Час, коли нашій грі прийшов кінець. Я ж знала, що так буде. Чому ж так боляче? Мабуть тому, що несподівано. Я думала, що в нас ще є трохи днів запасу. А тепер я розумію, що обманювала сама себе, бо скільки б часу не було, мені б його все одно було мало поруч з ним. 

    Я звільнилась від його обіймів і підійшла до незвичайної квітки, такого якогось вогняного кольору. Здалеку можна було подумати, що це горить справжній вогонь на зеленому листочку.  

– Така чарівна, – тихо промовила я, торкаючись її пелюстків.

– Ада, тільки не надумуй там собі нічого. Я обов'язково щось вигадаю. Має бути якийсь вихід. Нам ще потрібен час. Ми ж так нічого не вияснили. Треба щось придумати і заспокоїти підданих. Завтра ж проведу трансляцію і…

– Рейнар, – перебила я його емоційну мову. – Зупинись будь ласка. Ти прекрасно розумієш, що натовп ти не спинеш. Якщо все почнеться, то їм вже буде все одно на твої слова.

– Я поговорю з батьком Елоїзи. Він розумна людина і зупинить це…

– Я не думаю, що це тільки від її батька залежить. Рід Боде один з наймогутніших родів королівства, в них і без втручання є багато прихильників. А ти вже довгий час не можеш зробити очевидного для них вибору. Тому наслідки не забаряться Рейнар.

– Ада, я не буду обирати Елоїзу. Окрім очевидних питань що до Саврога, я просто не можу її обрати. Розумію, що зараз в глухому куті, але не зможу Адалін, – розгублено промовив король мого серця. Він був такий напружений і злий. Так сильно стискав кулаки, що аж пальці побіліли. 

     А  я повільно підійшла до нього і взяла у руки його обличчя. 

– Рейнар, ти найкращий король для цього королівства. Ти зміниш його на краще. Віллорія розквітне, завдяки тобі і твоїм мудрим та продуманим рішенням. Твоє майбутнє вже вирішено. Ти злися, бо не бачиш виходу. А його немає, Рейнар. Для нас з тобою виходу немає.

– Ада…

– Ні. Послухай мене будь ласка. Я хочу… хочу з тобою востаннє зіграти ще в одну гру. Хочу, щоб ти подарував мені три свої дні. Хочу прожити їх з тобою так, якби в нас могло бути майбутнє.

– Адалін не треба…– він благаючи дивився на мене, а я ніжно стерла маленьку сльозину, що якось вискочила на його таке мужнє обличчя.

– Будь ласка Рейнар. Я прошу лише три дні. Ми будемо такі щасливі з тобою.

– Я не…зможу…тебе… відпустити Ада, – промовив через силу він і знов притиснув мене до себе. 

     “ Зможеш, коли прийде час” – подумала я, а в голос промовила інше:

– Не відпускай Рейнар. Не треба. Подаруй мені три щасливі дні. Ти знаєш, що це може бути  ціла вічність? Тільки наша з тобою вічність. Ти завтра оголосиш про підготовку останньої церемонії вибору і ми з тобою проведемо найкращі три дні в нашому житті. Тільки ти і я. І сьогодні ти будеш моїм, тільки моїм Рейнар. Королем мого серця. 

– Адалін тільки не так. Я хочу щоб все було по іншому. Ти заслуговуєш на краще…

– Я вже маю це краще, – ніжно промовила я і припала до нього в поцілунку. 

– Ада я не можу стриматись, – розгублено промовив він, коли ми вже лежали майже без одягу на ліжку.

– І не треба. Будь ласка, тільки не сьогодні. Я ж не багато прошу. Будь зі мною Рейнар. Уяви, що це сон. Найкращий сон, від якого ми ніколи не прокинемось.

– Я казав, що ти зводиш мене з розуму? Мені здається цей процес вже немає зворотнього шляху, – майже прохрипів він і перестав себе стримувати. В усьому. 

    Це була найкраща ніч в моєму житті. Ніч нашої максимальної близкості. Коли перепліталися не тільки наші тіла, а й душі. Ми ставали єдиним цілим і в шаленій лавині ейфорії та насолодження позбавлялись від всього душевного тягаря. Він просто згорав у нашій пристрасні. Шкода було тільки одного:

– Моля білииизна! – вже запізно вигукнула я тоді, коли Рейнар одним миттєвим рухом розірвав її на шмаття.

– Я тобі ще куплю. Обіцяю, багато. Багато білизни. А про це я мріяв дуууже довго, – з нотками божевілля у голосі промовив він.

– Маньяк, – засміялася я і сама ж притягнула його до себе. 

 ***
– Вігор Жебер, – згадав Рейнар чергового мого клієнта в якості хаврора. 

   Ми лежали стомленні на ліжку і король мого серця все ніяк не міг збагнути, як це я, будучи хаврором і виконуючи інколи дуже пікантні завдання, змогла зберегти цноту. Після кожного виконаного завдання я завжди давала знати хто його виконавець, тому про мої хаврорські походеньки знали усі. Так я і досягла своєї репутації та увійшла в п'ятірку кращих хаврорів країни.

   Девіз дуже простий –  якщо діло більш менш гучне і набуде не малого розголосу, залиш свій підпис у кінці. В мене таким підписом була біленька хустка в червоне сердечко. Якщо її знаходили, усім ставало зрозуміло – тут була замішана Невловима Ді. Це додавало якогось особливого азарту моєму життю. 

– Я поїла його особливим настоєм, що викликав галюцінації, тому йому здавалося, що ми з ним сама щаслива закохана пара. Той спірний маєток він переписав на Мілу Коконьє, яку я зображала, в крайній стадії закоханості в неї. 

– Ти жахлива людина, – соно промовив він, ще більше притягуючи мене до себе. Ніби я збираюсь десь тікати. Я не збираюсь, як мінімум в найблищі три дні точно.