Глава15

–  Ну нареешті, – почула я десь з дивану, коли заворушилася прокидаючись зранку.

– Рейнар? – здивовано запритала, сідаючи на ліжку і натягуючи на себе ковдру.

–  Я, а хто ж іще? Ти там часом не в сорочці з бантиками? – запитав він не обертаючись до мене.

– Я в ковдру замотана, – сонно відповіла я. А король відразу пересів до мене на ліжко.

– Я ледве дочекався поки ти прокинешся. Хотів було розбудити вже та згадав, як ти мені у вухо вцідила, тому передумав. Отримувати стусанів від дівчини не дуже приємно, я тобі скажу. 

– А що трапилося взагалі? – все ще сонно запитала я. Чого б це йому так рано приходити.

– А трапилася моя цікавість. Я просто вмираю від цікавості, Ада. Спаси мене і розкажи, що ти такого зробила моєму братові, що він вчора прямо вночі вирушив у Торос та щей ледве не плачучи благав мене тебе не обирати.

– Упс, – засунула я голову в плечі.

– Просто як? Як ти цього досягла? Він же по впертості в нашій родині головний і я бачив його настрій щодо тебе. Знав, що він не відступить. Вже продумував як після всіх цих нагальних проблем, що звалилися на мене останніми днями, буду відбивати тебе у нього і дуже сподівався, що ти не надто швидко піддасишся на його умілі маніпуляції. Та щоб ось так просто збавитись від нього, я навіть не мав ніякої надії, – щиро зізнався Рейнар. Настрій у нього був пречудовий і красива посмішка не сходила з його вуст. І мені теж чомусь хотілось посміхатись у відповідь.

– Та там така справа… я просто магію тіла задіяла, – повідомила я йому.

– І в кого ти перекинулася? – вже починаючи сміятись запитав він.

– В людоїдку, – трохи скривилась я. А короля тим часом прорвало на нестримний сміх. І цього разу я реготала разом з ним.

– Людоїдку? ахахах, ти серйозно перекинулася в людоїдку?

– А що мені ще залишалося? Я хотіла по хорошому, так він же нормальної мови не розуміє, от і довелося трохи імпровізувати. Сказала, що прокляття на мені, – виправдовувалася я, розумно замовчуючи про поцілунок. Щось мені підказувало, що король цього точно не оцінить. 

– Аххахаха, ти була б не ти без своїх імпровізацій. Як би я хотів побачити його  у цей момент. В момент твого перетворення. А можеш для мене, на біс, зараз перетворитись? – попросив Рейнар зі сміхом.

–  Частково голову перекину, бо не хочу сорочку рвати. Там же тіло більше, – погодилася я і перетворила лише голову. Та цього виявилося достатньо, щоб Рейнар ледве з краю ліжка від сміху не звалився. 

– Ааааа, зуби теж тоді були такими… прекрасними?

– Все так і було. 

– Це шедевр, Адалін, – промовив він посміхаючись.

– Краса в деталях, – додала я, коли перетворилася на себе саму.

– Я сумував за тобою, – тихо сказав король, без краплі посмішки на обличчі дивлячись на мої губи.

    “Я теж сумувала за тобою” – хотілося мені сказати йому у відповідь, але я лише відвернула голову дивлячись у вікно, а потім просто перевела тему:

– Як справи з розслідуванням? Вдалося вибити з них щось нове?

– Нічого особливого. Головний замовник залишається в тіні. Це дійсно професіонал. Добре підстрахувався з усіх сторін. Трохи почалися хвилювання серед жителів королівства та ми з Оттаром працюємо над цим. Вже більш менш спокійно все.

– Не розумію. Хто б це міг бути? Щоб підіслати Саврога неабияка могутність потрібна та і все інше провертати…

– З Саврогом взагалі одні запитання. Я і досі не розумію як він не поміченим залишався, будучи в Елоїзі. Це ніяк не можливо і Жрець теж немає на це відповіді. Рід Елоїзи це впринципі останній могутній рід Віллорії, що здатен мені протистояти, але ж вони відмовились від ідеї мого вбивства, вірніше не підтримали її. Та і не бачу я для них особливої вигоди в цьому. Набагато простіше об'єднатися і правити разом. Вплив через свою доньку в них буде колосальним, а у разі моєї смерті, ще не відомо хто стане на моє місце. Тому я в повному тупіку. Єдина надія на Яшку. Бо його не дарма хотіли прибрати, він точно щось бачив, – зізнався мені король.

      І я була повністю з ним згодна. Вигоди не було, ані в Елоїзи, ані в її батька. А хто ж тоді може таке провернути взагалі? 

    Питання так і залишається без відповіді. Ніби щось робимо, але ж основна проблема так і залишається не вирішеною. А значить замах все ще можливий. Тільки тепер не зрозуміло звідки його чекати.

–  І що тепер? Які наші подальші дії? – запитала я.

– Треба тягнути час. Я ще продовжу трансляції щодо розслідування, може десь на тиждень. Там у сімейства Морте багато скелетів у шафі. Ти, до речі, знала, що свою першу мачуху Лана вбила ще у чотирнадцять років? А її батько допоміг це все приховати та звинуватити власного садівника? 

– Нічого собі. Оце так сімейка, – здивувалася я.

– Сам у шоці. Це випадково вияснилося і там ще є куди покопати. Я навмисно все кидаю у трансляції. Що б кожен, хто хоче їх підтримати, бачив з ким вони у свій час мали справу. Щоб унеможливити будь які заколоти. Слухання в Горлумі теж буде привселюдним і відкритим, скоріш за все їм винесуть вирок - страту, – трохи ніби жалкуючи промовив король.