Глава13

  “Він приїхав, щоб забрати тебе в мене” – що за дурня? Я прокручувала слова короля в голові і не могла знайти в них ніякого сенсу. Та я навіть не знала, що йому на це сказати у відповідь, тому просто мовчки сиділа з великими знаками питаннями у очах.

– Не дивись на мене так. Ти не знаєш мого брата. Я все думав, чого це він вирішив приїхати в якості посла? Насправді, я хочу налагодити співробітництво академій по навчанню бойовиків ( у вас тут з цим зовсім біда) тому і визвав потрібних мені людей. А от рішення брата до балу мені було незрозуміле. Він такими речами не цікавився ніколи, а тут сам, добровільно, приїхав. Але коли я побачив його погляд на тебе на балу, мені все стало зрозуміло. Він слідкував за тобою по трансляціям і вирішив привласнити тебе собі.

– Я не річ щоб мене привласнювати, – фиркнула я.

– Ти для мене не річ, а він сприймає все навколо себе як своє або не своє. Такий вже він з дитинства. Те, що йому подобається, він привласнює. І повір, завжди досягає бажаного, – якось з сумом у голосі зазначив Рейнар. Я таким його ще не бачила.

– Ну то доведеться йому вперше збавити апетити, – впевнено заявила я. – Ти мене теж не знаєш. Я ніколи не буду з тим, хто привласнює собі людей як речі. І чого це ти взагалі вирішив, що я можу на таке погодитись.

– Він уміє вмовляти Адалін, – і знову ця сумна посмішка. – Та що найбільше я не хочу визнавати, так це те, що у вас з ним справді може бути майбутнє. Він не король і навіть не наслідний принц, тому має змогу обирати кого захоче. А я … поки не знаю, що взагалі буде далі…

– А ще є я, Рейнар. І мені не потрібен, ані король, ані принц. Мені треба виконати всі твої завдання, зберегти твоє життя і потім повернутися до свого звичного існування. Все. Ніяких принців і королів, – перебила я його сумну промову. Рознився бачите тут.

– Чого ж ти тоді прибігла сюди? – зі своєю звичайною посмішкою поцікавився король. Це вже краще, до цього я звикла.

– Так… так я ж повинна була знати що трапилося. В мене ж завдання і все таке…

– Угум, точно… завдання. Я хочу, щоб ти знала Адалін. Я не мав права казати тобі ті слова під час танцю. Просто був сам не свій від злості, от і наговорив зайвого. Я не можу вирішувати за тебе, що тобі робити і з ким бути. Це тільки твій вибір, Адалін, тоїм він і залишається, – серйозно промовив король, ніжно взявши мою руку у свої. 

    Як би він тільки знав про який вибір я мрію. Та це не можливо, тож я тільки фиркнула, забираючи свою руку і переводячи тему:

– Краще скажи, що з Ланою?

– Вона певно вже біля свого коханця, там же і її батько. Оттар зараз робить заяву, що я живий і мені вже нічого не загрожує, а через декілька годин і я маю вийти в трансляцію з відповідними заявами щодо цієї ситуації, щоб заспокоїти підданих і не допустити смути. Ти знаєш, хоч це і вийшло випадково і я зовсім не планував випробовувати себе на живучість та все ж ця ситуація добряче зіграла нам на руку. Тепер вже ніхто не буде сумніватись у замаху на моє життя і рід Морте піде за родом Верр, – задоволено промовив Рейнар.

– Складається таке враження, що єдиний кому вигідні всі ці замахи це ти. Прибереш невдоволених, поставиш на їх місце своїх людей…

– Ага, ризикнеш кілька разів своїм життям, – продовжив за мене Рейнар.

– І що тепер? Залишилась тільки Елоїза… – я не знала як запитати його про це, як запитати коли фінал і я буду вільна.

– Будемо тягнути час. По перше, ми не знаємо хто вчинив замах на Яшку за допомогою цілителя. І головне чому. Яшка щось бачив і тому його треба було прибрати. Я не довіряю, ані Елоїзі, ані її роду Боде. Треба час. По друге, я планую показове розслідування щодо замаху Лани. Тому, скоріш за все, на якийсь час трансляцію відбору буде призупинено. Ви з Елоїзою продовжите жити у замку як головні претендентки, але без випробувань і побачень. Треба показати підданим, а головне прихильникам роду Морте, наскільки гнилою виявилася його верхівка. Ми виставим на загал усі їх грішки та махінації, що доречі, завдяки твоїм наводкам, вже майже розкриті і чекають свого зіркового часу.  А потім ми відновимо церемонію відбору і я буду всими силами тягнути час.

– А якщо Яшка ще рік не прокинеться? Ти не зможеш рік водити Елоїзу за носа. 

–  Я надіюсь на Жреця, він не просто так сидить біля нього, він працює з його підсвідомістю. Обережно шукає його там, щоб допомогти йому. Мої люди теж без діла не сидять. Вони розслідують загадкові зникнення, що відбувалися в домі Боде. Я маю бути повністю впевнений в її непричетності до заговору. 

      “А як упевниться, то обере її королевою.” – промайнула гірка думка в мене в голові. Я підвелася, збираючись покинути це місце. Король живий і це головне. Інше вже не так і важливо тепер.

– Ти вже ідеш? – запитав він мене.

– Так, буду йти. Треба… треба ж ще до Яшки зайти та і ніч надворі вже пізня, – молола я, по суті дурниці, бо просто не хотілося показувати свій збентежений стан йому.

– Адалін, будь обережна…

– Каже мені той, хто добровільно хильнув яду знаючи про нього, – хмикнула я.

– Я про інше зараз кажу. Будь обережна з моїм братом. Була би моя воля, я закрив би тебе в своїх покоях і… не випускав би доти, доки він не покине мого королівства, – сказав Рейнар дивлячись проникливо мені в очі.