Глава 10

     Наступні два дні до балу ми готувались до прийому послів. Це мав бути один з братів Рейнара, а також ректор бойової академії і здається заступник якийсь там та ще троє чи четверо більш мілких осіб. Хороше враження нам треба справити тільки на брата, ректора і на заступника короля, що користуються неабиякою по популярністю і владою  у підданих королівства Торос.  Тож нас ознайомили з біографією послів та з історією і особливостями королівства Торос. 

     Що можна зрозуміти та засвоїти за два дні про королівство вдвічі більше за наше?  І це я вже не кажу про його розвиненість, до якої нам ще треба дуже довго йти. Правильно, нічого. От і я майже нічого не засвоїла з того, що мені там розповідали.

    Не знаю чому, але мене це нервувало. Ніби мені і справді конче потрібне те їх хороше враження. А от Лана була абсолютно спокійна. Її вже нічого не турбувало. Певно душу приємно гріла пляшечка яду і мрії про щасливе життя зі своїм коханцем. Бррр, як згадаю так відразу в піт кидає.

     Короля за ці дні я бачила всього лише раз. Він приєднався в один із днів до нас за сніданком. І все ніби було добре, допоки Лана не попросила мене передати перець. Рейнар в цей час трошки водичкою подавився і довелося йому покинути нас, бо кашель замучав. Бідолага. 

    На цей бал в честь послів я обрала найдорожчу сукню, що прихватила недавно в Жожо. Темно зелений оксамит гармонійно поєднувався із золотою ниткою, якою була виконана затійлива вишивка по всій сукні. Корсет підкреслив тонку талію, а пишна юбка додала якоїсь церемонності моєму образу. 

    Коли Франческа допомогла мені її одягнути, то в ній відразу захотілося вирівняти плечі і дивитися на всіх з гори своєї величності. Думаю так точно могла б одягтися королева на прийом послів. Якби не одне але. А саме моя зачіска. Я зовсім забула, що Чес не вміє робити зачіски. Боні не має і служниця в мене Чес.  

    От що тепер робити? Проста гулька до такої сукні точно не підійде, а Чес, як тільки я на неї глянула з проханням у очах, замахала на мене руками і просто втекла. Та і не зробила б вона мені нічого. В самої он на голові завжди якесь гніздо. І що тепер робити? До балу залишилися лічені години та в мене жодних ідей як ту зачіску зробити.

    А все це завдання і навчання в останні дні. Через це зовсім не продумала це приготування до балу. Я закусила губу від хвилювання і спробувала зв'язатись з Рейнаром. А що? Він винуватець як мінімум половини моїх проблем, от хай і вирішує що мені тепер робити, шукає мені якусь надійну дівчину.

– Адалін, щось трапилось? – чомусь стурбовано запитав король в мене в голові коли відповів на мій запит.

– Трапилось. В мене проблема. Вона не королівських маштабів, але я не знаю до кого з нею звернутися щоб не привертати  зайвої уваги, – протараторила я.

– Що за проблема?

– Чес тепер моя служниця на заміну Боні, а вона не вміє робити зачіски! Як мені тепер піти на той бал…

– Зараз буду, – перебив мене Рейнар і відключився

– Та не треба особисто приходити, – розгублено сказала я, коли сонар був уже неактивный.

     В цей час я стояла по середині кімнати і до мене через секунду перенісся Рейнар в красивих темно бордових штанях, теж із золотою вишивкою по боках і  нижній білій рубахі, застібнутій до половини. Я так і завмерла з тим сонаром у руках, дивлячись на нього. Він здався мені якимось… домашнім. Захотілося підійти і допомогти йому застібнути до кінця рубаху, а потім поцілувати. От дідько, що з цими думками робити?

    Король теж роздивлявся мене своїм, якимось особливим поглядом.

– Красива сукня і тобі дуже личить, – зазначив він через якийсь час

– Я там у неактивний сонар кричала, що не треба особисто приходити. Достатньо було дати вказівки своїм людям, – пояснила я. – Я не збиралася відривати тебе від зборів на бал.

– Та я вже майже зібрався, залишилося тільки камзол одягти. Час ще є . Що там з твоєю зачіскою? – запитав король і обійшов мене ставши позаду. Я щось взагалі не розуміла що він робить і навіщо торкається мого волосся. 

– Мені дівчина треба, щоб…щоб зачіску мені зробила, – тяжко формулювати думки, коли він ось так стоїть і гладить волосся.

– Де я тобі зараз знайду таку? Та і не можна привертати зайвої уваги до тебе і до Франчески, – тихо сказав він кудись у волосся.

– А.. а що ж тепер робити? 

– Я тобі зроблю зачіску, – промовив король.

– Пффф, дуже смішно, – відірвалася я від нього і сіла біля столика з дзеркалом. Певно доведеться самої щось накрутити.

       Але Рейнар пішов слідом і знов став по заду мене, тільки тепер я вже сиділа і могла бачити його усміхнене відображення. Та що ж це таке. Знущається він наді мною чи що? 

– В Дарії було дуже красиве волосся. Таке ж ніжне і шовкове як у тебе. Я в дитинстві любив перебирати його в руках, поки вона розповідала мені усілякі цікаві історії. А потім освоїв декілька цікавих штук з побутової магії і вже не просто перебирав її волосся, а закручував його в локони і робив всякі цікаві зачіски. Знаю, що заняття це не для хлопчиків, тож це був наш з нею секрет. Тепер і ти про нього знаєш, – промовив король, а я зачарованно дивилася як він бере одне моє пасмо, проводить рукою і воно лягає дуже красивим, широким локоном. І так з кожним наступним. Я зависла, не взмозі і слова вимовити. Що це за світ взагалі такий, де король цілого королівства стоїть і робить самотужки мені зачіску?