Глава 7

– Я не знав. Клянуся життям, я не знав його дії. Я думав артефакт потрібен лише для того, щоб хлопець не прокинувся, – виправдовувався цілитель. 

     Ми знову були в підвалі, тільки тепер на камені істини сидів цілитель, що був приставлений до Яшки. А ще крім мене тут знаходився Рейнар, Оттар і купа їхньої особистої охорони. Я була злою як ніколи. Так, я встигла врятувати Яшку.  Але що було б, якби я не зайшла до нього? Їх з Бонею збирали б по шматкам. І це найзахищене місце королівства?

– Відповідай чітко на запитання Фергюсон, інакше не буде чим клястися. Хто передав тобі артефакт? – суворо запитав Оттар. Рейнар мовчав і лише не добре дивився на моє поранення на лобі. Знайшов взагалі на що дивитися. Завтра буду як новенька.

– Це було в ночі, вони підловили мене біля дому. Два чоловіки в плащах із закритими обличчями. Сказали що якщо я хочу щоб моя єдина донька була жива, то покладу маленький артефакт під ліжко своєму підопічному на королівському поверсі. Моя Віола в них, моя єдина квіточка в них, – буквально плакав цілитель. 

     Вони схопили його дочку і змусили підкинути голку-накопитель. Артефакт, на перший погляд, безпечний і часто зустрічається в цілителів. Їм завжди може знадобитись накоплена магічна енергія, тому охорона і не звернула на таку річ ніякої уваги. Але все залежить по перше від сили  з якою артефакт накопичує магічну енергію, а по друге від того, на яку саме енергію він налаштований. 

    Цей був налаштований на безглузде, знову ж таки на перший погляд, накопичення чистої сили. Маги вже давно намагаються якось акумулювати цю силу, але все закінчується вибухом накопителів. Та все це має сенс, якщо остаточний результат мав бути саме таким. Один вибух і Яшка вже більше ніколи не заговорить. Щож він побачив тоді?

      Вони все продумали. Поверх короля має сильну захист і ізоляцію від інших поверхів. Цей вибух ніхто не чув, крім тих, хто був безпосередньо на поверсі. Будь який ворожий артефакт просто не спрацював би тут, теж стосується і будь якого ворожого впливу. Охорона на вході складається тільки з професійних магів-бойовиків, що сканують кожного, навіть не торкаючись його. Але вони не перевірили налаштування артефакту накопичення, який і спрацював як звичайна вибухівка.

– Як ти маєш доповісти їм про виконання завдання? – запитав Рейнар

– Вони дали мені сонар і я повинен записати їм повідомлення. Я не міг інакше, ваша величність.  Вони тримають мою доньку, – виправдовувався цілитель, а я всіми силами стримувала себе, щоб не накинутися на нього з кулаками.  

– Ти міг прийти до мене і все розповісти як є, Фергюсон. Я тобі довіряв як собі. Ти ж мій цілитель ще з Тороса… – промовив король і по ньому теж було видно, що він ледве стримував себе щоб не схватити гада за шкибарки. 

– А потім? Що вони сказали робити тобі потім? – перебив Рейнара більш спокійний і врівноважений Оттар. 

– Потім вони мали повернути доньку і я повинен був зникнути з цього королівства, –  продовжував трястися цілитель.

– Фергюсон. Зараз ти заспокоїшся і відправишся додому. Там повідомиш, що діло зроблене, дочекаєшся доньки і зникнеш так, як вони і казали, – давав настанови цілителю Рейнар. 

– Але ж…

– Ніяких але. Тобі доля підкидає просто нереальний шанс спасти свою погану шкірку, тому зроби все як задумано і буде тобі воля. Май на увазі, в тебе максимум часу до завтра. Вже зранку тебе буде оголошено в розшук. І твоя головна задача сказати, що діло зроблене. Якщо напартачиш, я тебе особисто позбавлю голови. І не плекай марних надій, що в тебе вийде повністю сховатись від мене. Я завжди, чуєш, завжди буду знати де ти знаходишся. А от чи буду я тебе чипати, залежить від тебе, – погрозливо промовив Рейнар і охорона забрала цілителя та повела на гору. Там простіше було переноситись порталом. 

– Я забираю Яшку із замку, – сказала я, коли ми вже троє, я Оттар і Рейнар, сиділи в королівському кабінеті. 

– Це небезпечно, – заперечив Оттар

– У вас тут теж не дуже безпечно,  як ми бачимо, – вперто стояла на своєму я.

– Адалін, якщо його дістали тут, то будь певна, за межами замку він і години не проживе, – спокійно зазначив Рейнар.

– Тим більше якщо все вийде, то замовники будуть думати що вони його прибрали. Треба щоб і служниця зникла на час розслідування. Хай вони думають, що вибух вбив їх обох, – вніс пропозицію Оттар.

– Так і зробимо. Будуть в дальній кімнаті, поруч зі Жрецем, – погодився король.

– А хто забезпечуватиме їх усим необхідним? – сердито запитала я.

– В мене є надійні люди… – почав було Рейнар та я його перебила.

– В тебе вже був надійний цілитель. Я твоїм людям більше життя Яшки не довірю. Цього разу, або надійні люди будуть моїми, або я заберу його звідси, – безапеляційно заявила я.

– Пропонуєш заселити замок хаврорами? – єхидно запитав король.

– Пропоную забезпечити дійсно  надійний догляд і безпеку. В нас так просто не продаються та і родин ми не маємо, тож нема чим погрожувати. 

–  Ада, Яшкі потрібен цілитель, а не просто охорона.

– А я забезпечу його і цілителем, і охороною, і надійною служницею, що буде приносити їм їжу, – впевнено заявила я. 

– Рейнар, погоджуйся. Ми не знаємо кого ще вони вербували у замку, тому так ми точно збережемо все в таємниці.