Глава 5

    Завдання перед нами стояло нелегке – розподілити кошти між галузями по справедливості не так і просто. Все одно комусь на щось не вистачить, а там і бідні діти, і бідні сироти-студенти та і масштабне королівське дійство не можна завалити. Часу на роздуми нам багато не давали і вже через п'ятнадцять хвилин Ламірія запитала чи є серед нас бажаюча висловити своє рішення першою. Як на диво першою визвалась говорити Лана. 

– Я думаю, тут може бути єдине вірне рішення це розділити кошти повіну, кожному по п'ять тисяч золотих. Не треба платити великі суми за тягання квітів, там можна обійтись мінімальними виплатами і я впевнена, що знайдуться бажаючі зробити це і за такі кошти.

– Угум, знайдуться, – буркнула піджавши губи вігесса Ліліанна. 

     А Лана тим часом продовжила:

– Що стосується бідних студентів, то я думаю деяких можна відправити разом з їхніми друзями до їхніх сімей і таким чином зекономити кошти, – вігесса Бліара нічого не відповіла, але посмішка її була чи то іронічною, чи то зверхньою.

– Ну а притулки можна розділити по місяцям. Цього місяця забезпечте додатковими смаколиками один регіон, а на наступні залиште інші.  

 Вігесса Роберта лише невдоволенно фиркнула на таку пропозицію Лани.  

     Наступною визвалась відповідати Елоїза. Вона запропонувала розділити кошти між притулком і сиротами академії. Вісім одним, сім другим. А на ярмарку виділити на один день необхідну кількісь робітників з Білого замку. Мовляв, нічого такого за один день тут не трапиться і цілком можливо обійтися меншим складом персоналу. В принципі, в якійсь мірі, особливо на фоні Лани її пропозиція була більш позитивно прийнята управительками та і Ламірія схвально посміхнулася. 

    Настала і моя черга. Я чомусь завжди остання в цьому відборі.

– Усі кошти треба віддати дитячим притулкам, – шокувала я усіх разом. Навіть Ламірія дала слабину і відверто здивувалася. 

– Вігесси, не спішіть закидати мене своїми чарівними туфельками. Зараз я все поясню. Вігесса Бліара, я думаю ваші студенти не погано володіють побутовою магією?

– Володіють, – все ще здивовано погодилася вігесса.

– От вони і замінять вігессі Ліліанні усіх необхідних робітників. Я думаю один маг впорається за чотирьох звичайних робітників, як ви думаєте, вігесса Ліліанна? – і ця управительниця шоковано замахала головою, погоджуючись з моїми словами. 

– А як бути з утриманням студентів? – стримано запитала Ламірія

– А от самі студенти і зароблять кошти на утримання. Вони можуть взяти участь у продажі квітів і кожен з них зможе вигадати якусь магічну виставу для залучення покупців. Так і якрмарка заграє іншими фарбами. Можна зробити об'яву, що певний відсоток від продажів квітів піде на благодійність. Люди люблять відчувати себе хорошими добродіями, тому будуть купувати ті квіти, навіть якщо просто збиралися лише подивитися на них. Так я прогнозую збільшення вдвічі прибутку від ярмарку для вігесси Ліліанни і вона в свою чергу виділить відсоток коштів на утримання усіх студентів, – закінчила я.

 – Думаю якщо залучити моїх магів повітря і води буде непогана вистава. А ще ж я маю декілька магів землі, – промовила у цілковитій тиші Бліара. А Ліліанна тим часом весело сплеснула у долоні.

– Блі та ми з тобою зробимо таку ярмарку. Та про неї увесь рік згадувати будуть. Я твоїх студентів так забезпечу, що вони на наступний рік самі будуть в черзі стояти на можливість взяти участь у ярмарці. Нам треба все обов'язково обговорити

– Згодна, після замку чекаю тебе в себе, складемо план та оберемо кращих  студентів…

– Вігесси! Почекайте, я ж ще не погодила цю пропозицію, – схаменулася Ламірія, спостерігаючи за тим, як управительки вже мало не учасників обирають. Їм вже ніхто не треба був. 

–  Вігесса Роберта. Що ви скажете? – звернулася Ламірія до управительки благодійністю і притулками.

– Я буду більш ніж задоволена. П'ятнадцять тисяч золотих це сума про яку я і мріяти не могла. Ми забезпечимо всі притулки, діти будуть в захваті. Це буде справжнє свято для них. Доречі вігесси, я можу допомогти вам з організацією благодійних зборів на ярмарці, – звернулася Роберта до управительок, що увесь цей час тихенько перешіптувалися. Їм вже не терпілося обговорити організацію. 

– Це буде просто чудово, Роберта. Я в цьому мало що розумію, тому ти нам точо допоможеш, – відповіла їй Ліліанна.

– Ну що ж, бачу цього вже не зупинити, тому нехай буде так, як запропонувала Адалін. Я трохи по іншому хотіла вчинити, але твоя ідея і мені видається хорошою. Тому я підтримаю твою пропозицію Адалін, – звернулася до мене все ще трохи ніби розгублена Ламірія. А Лана і Елоїза невдоволено сопіли поруч. 

– Елоїза, твоя ідея була непогана і досить раціональна. Що ж стосується тебе Лана, хочу тобі сказати, що не завжди розділ порівну дорівнює справедливості. На сьогодні ваше випробування закінчено, – оголосила Ламірія а потім поглядом змусила усіх візорів, що жужали весь цей час поміж нами, зникнути. Трансляція на сьогодні закінчилась і ми відправились на обід. Що правда управителниці відразу відмовились. Мовляв, не мають на це часу, бо ще стільки всього треба організувати. Настрій в них був пречудовий, та вони всі світилися, в передчутті чогось дійсно грандіозного. 

        Що не можна було сказати про дівчат. Лана колупала ложкою в тарілці і продовжувала демонструвати своє невдоволення.