Глава 3

     Вранці до мене прийшла невиспана Боня, щоб допомогти зібратись на сніданок. Я подивилась на її жахливий вид і зрозуміла, що дівчина просиділа всю ніч біля Яшки не зімкнувши очей. Тож довелося трохи насварити її і відправити спати. 

     На сніданку нас було троє. Я, Вікторія і Лана. Остання чомусь мала кепський настрій. Хоча сьогодні мала відбутися її зустріч з рідними і звісно Рейнаром. Радіти б мала, а вона сидить надута.

– Що взагалі відбувається? – запитала Лана чомусь саме мене через деякий час.

– А що відбуваєтся? – зробила я невинні очі.

– А це ти  мені скажи. Елоїза несподівано захворіла. Якась темна матерія вивільнилася, всім заборонили покидати свої кімнати, а сьогодні зранку я дізнаюся, що ти переїхала на поверх короля! 

– Це було рішення короля, – тільки і сказала я

– Що ти за гру затіяла, Адалін? – як змія прошипіла до мене Лана. 

     Нас сьогодні ще не знімали візори, тому вона могла себе не стримувати. І куди це цікаво поділася міс скромність і невинність крихітка Лана?

– А ти що за гру затіяла, Лана? – запитала я, різко перегинаючись через стіл і опиняючись дуже близько від неї. Очі в очі. 

– Я нічого не затівала, – перелякано відсахнулася вона від мене. Отож бо, бійся мене крихітко.

– Ми тут усі маємо свою ціль і йдемо до неї як можемо. Тому не варто дивуватися таким речам.

– Ну ну, ще трохи можеш позмагатись, – пробурчала собі під ніс Лана і ніби втратила до мене інтерес. 

   Вікторія тільки встигала на нас переводити здивований погляд, але мовчала. Бідолашна, хай би вже додому їхала.

     Всю іншу частину дня я просиділа біля Яшки. Просто тримала його за руку і розмовляла. Згадувала наші з ним щасливі моменти на морі та усілякі хаврорські жарти. Чомусь мені здається, що з ним треба говорити і колись він обов'язково почує і повернеться до нас.

    Боня відіспавшись принесла обід і ми з нею разом пообідали, не відходячи далеко від хлопця. Його живив раз на день цілитель. Для підтримки організму цього було достатньо. 

    Боня  тепер теж вирішила допомагати нам, бо звісно ж язикатий і закоханий Яшка все їй розляпав. Добре хоч дівчина ніби справді хороша і надійна. Але ми ще подивимося. Зловила себе на думці, що я почала придивлятись до неї, як наче мати до майбутньої невістки. Підійде чи не підійде. А Яшкі ж всього шістнадцять. Та це певно його перше кохання взагалі. Хоча як я можу судити, якщо і в двадцять нічого про кохання не знаю. 

       Але що до Боні все одно іншого виходу не має. Ну не вбивати ж її через зайві знання? Хоче допомагати, то нехай допомагає.    Збирання пліток це звісно така собі допомога та інколи і таке може пригодитись. 

     Вона ж і розповіла мені, що Рейнар вже провів зустріч з Батьком і новою мачухою Лани. По пліткам служниць дівчина була помітно чимось незадоволена. Може новою мачухою, що була лише на рік старшою від Лани?

     А зараз по всім візорам крутять репортаж щодо мого роду. Боня сказала, що серця робітниць королівської кухні тепер назавжди мої. Хоч з кимось у мене любов і повне взаєморозуміння. Правда, поки що тільки заочно.

      В моїй кімнаті на мене чекало два нових записних повідомлення на сонар. Від Моно і від Рейнара.

     Рейнар: “ Готуйся. Завтра перенесемось на екскурсію в печери Смути. І намагайся не сіпатись від мене. Будуть всі дівчата і ми почнемо наше зближення”

    Моно: “ Що у вас там трапилося? Яшка живий? Треба допомога?”

    Я відразу зв'язалася з Моно. Пояснила йому останні події та поки відмовилась від допомоги. Думаю вже на поверсі самого короля з ним точно не повинно нічого трапитись.

    А от слова Рейнара мене трохи здивували. Як це він уявляє собі наше зближення в печерах Смути?

    Печери Смути – це місце прокляття і загибелі першого короля Віллорського королівства. По історії засновниками і забудовниками нашого королівства були два брати: Норман і Грейман Моррель. Норман став королем а Грейман його управлінською рукою. 

      Все було добре, допоки король Норман не одружився на могутній в ті часи  жінці, голові найбільшого, магічно сильного роду Колльрі, прекрасній вігессі Вальмірії.  Саме через неї і почався розбрат між братами.

  Після народження двох первістків Вальмірія зрадила Норману з його братом. Король Норман зради не пробачив і вигнав обох з Білого замку. Цей час припав на рік неврожаю і незадоволені податками піддані  почали влаштовувати заколоти проти короля. Чим уміло скористалися Вальмірія і Грейман, очоливши їх. Білий замок було взято штурмом, завдяки великим кривавим жертвам протестантів та  зраді деяких членів королівської варти. 

       Король Норман з нащадками перенісся в Віллорські печери а Вальмірія, маючи зв'язок з своїми дітьми, послідувала за ними. Та коли Грейман, що керував у цей час штурмом замку, перенізся до них, то застав їх усіх мертвими а в повітрі  витав характерний слід від могутнього прокляття, змісту якого ніхто не знає і до цих пір. 

   В кінцевому рахунку Грейман став королем і від нього вже пішла королівська династія Фрідріха. А ті печери почали називати печерами Смути. Дивне місце для екскурсії, хоч це й невід'ємна частина історії Віллорії.