Розділ 2

Поки я не побачила їжу, то навіть і не розуміла настільки взагалі голодна. Всі ці переживання відвертали мене від думок про звичайні фізичні потреби. Але ж і фізичну енергію теж треба відновлювати, тому голод в мене був звірський. Я їла і їла, і не могла наїстися. На здивовані погляди Рейнара намагалася не звертати уваги. Потім подумаю про сором та всі спаплюжені світські пристойності.

– Ти, певно, дуже багато працювала хаврором. Це ж скільки грошей треба мати, щоб такі апетити задовольнити? – удавано серйозно запитав Рейнар.

– Дуже смішно, – відповіла я з набитим ротом. – Якщо вже поїв, то розповідай що будемо з Ланою робити? Я вмію слухати і їсти одночасно.

– І чому це я поруч з тобою не відчуваю себе  королем? – задумливо запитав король.

Я була трохи зайнята, тому тільки плечима здвигнула. Це ж його відчуття, звідки мені знати чому.

– З Ланою буде складно. Вона хитра і веде подвійну гру, навіть зі своїм батьком. Думаю, їй треба дати зрозуміти, що в неї немає жодних шансів на виграш. Тобто обманути свого батька і стати королевою, не вбиваючи мене, в неї не вийде. Тоді вона може зробити спробу вбити мене завчасно, щоб хоч гроші зберегти в сім'ї. В мене вже є інформація, що батько Лани, вігор Морте, розрахувався з усіма своїми підпільними боргами й це означає, що гроші вони вже отримали. Я думаю, той, хто зробив їм замовлення на моє вбивство, не пробачить такого боргу. Та і Лана, виходить, єдина, хто тепер може мене вбити. Аріна у в'язниці, про Саврога вони теж, скоріш за все, знають, тож усі ставки будуть на неї, – пояснював король. А я тим часом нарешті наїлася і тепер більш вдумливо сприймала інформацію.

– Дійсно, виходить, Лана єдина, хто може ще довести задумане до кінця, – погодилась з ним я.

– Треба їй створити такі умови, за яких вона чітко зрозуміє свій неминучий програш і водночас буде мати можливість спланувати передчасний замах на мене. 

–  Ну добре. Я ніби розумію хід твоїх думок. Але мені невтямки, як ти збираєшся викрити її? Навряд чи вона з ножем буде за тобою бігати. Скоріш за все це буде отрута і така, щоб і слідів за собою не залишала. Я чула про такі особисто.

–  Ми з Оттаром теж думаємо, що це буде отрута. Перш за все тому, що причетність Лани до цього буде складно довести. Але, як ти розумієш, навряд чи зараз вона у неї є. По першочерговому плану вона мала б стати королевою, а вже потім вбивати мене. Там би їй і передали знаряддя вбивства. Зараз же в мене має відбутися остання зустріч з її батьками. І там їй теж нічого ще не передадуть. Після завершення зустрічей та виходу репортажу про твій рід, ми почнемо діяти і якщо все піде по плану, то наша Лана вийде на зв'язок зі своїм батьком. Основна задача буде перехопити прибічника, який передаватиме їй отруту. Це має бути хтось добре їй відомий, тому тобі доведеться ще раз перетворюватися. Ми замінимо їх надійну отруту на таку, що залишає після себе сліди й магічно буде легко вияснити хто контактував з отрутою у замку крім мене. 

– А як ти дізнаєшся, в який момент вона тобі підсипле ту отруту?

– Про це я поки що не думав. Ми будемо знати день передачі, тому з того дня будемо перевіряти їжу і воду, яку я буду вживати. А там побачимо, – якось легковажно відповів Рейнар. Ніби не про серйозну загрозу власному життю говорить.

– А чому тебе не цікавить, як ми будемо доводити Лану до відчайдушного кроку? – з якоюсь хитрою посмішкою запитав король. Ой щось не подобається вона мені.

– Ми? Я думала це будете робити ви з Елоїзою. Ваше з нею стрімке зближення і стане рушійною силою для подальших діянь Лани, – говорила я звісно спокійно і ніби впевнено, а от у душі нестерпно шкребло від власних слів.

Треба хоч собі зізнатися, що мені теж буде неприємно від їхнього з Елоїзою зближення. Ось я і загралася.

– Цього буде мало, – здивував мене Рейнар. – Моє зближення з Елоїзою досить очікуване явище для неї. Вас залишилося четверо, а скоро буде троє. І вона знає, що я обираю між ними двома. І що саме головне, я не зможу ігнорувати її зовсім, тому що може виникнути  справедливе запитання чому вона тоді й досі тут? А отже, до самого кінця відбору вона буде мати надію на свою перемогу.   

– І, що ж тоді робити? – якщо чесно, то я трохи боялася відповіді на це запитання, бо моє м'яке місце вже почало відчувати, що без моєї скромної персони не обійдеться.

– В цьому питанні мені допоможеш ти.

А що я казала.

–  Яким це, боюсь спитати, чином?

– А ти не бійся, нічого смертельного робити не доведеться. Лана повинна побачити, що ти моя фаворитка на цьому відборі. Вона повинна  повірити на всі сто відсотків, що в мене до тебе, а в тебе до мене дуже сильні почуття. Не витріщайся так і не махай головою, дай спочатку пояснити цю необхідність. Лана звісно прекрасно розуміє, що ти не можеш перемогти, але нам і не треба, щоб вона повірила серйозно у твою перемогу. Достатньо буде того, що вона повірить у нашу з тобою дуже тісну близькість, – продовжував шокувати мене король.

–  Ііі, що це дасть? – обережно запитала я, намагаючись не думати настільки тісною повинна бути та близькість.

– Ми розіграємо для неї маленький спектакль після цього. Ти в істериці й сльозах розповіси їй, по великому секрету, що я вже визначився з переможницею і це буде Елоїза, а ти страждаєш, бо в нас з тобою неземне кохання спалахнуло, а я не можу тебе обрати, ну і так далі.