Епілог

Десять років потому...

– Мамочко, мамочко, – навколо мене стрибали двоє чарівних дітлахів – наші з Бодьою дітки, – ну, будь ласка, відпусти нас на канікули до тітки Лисавети! Ми будемо дружно гратися, кататися на санчатах з гори! Ну, будь ласка!

Нашим близнюкам, доньці Аніті та синові Максиміліану, нещодавно виповнилося вісім років. Вони росли тут, в Андолії, столиці Океанарії, у палаці, тут же пішли в школу, де крім всіх необхідних для життя предметів вивчали основи магії. Бували вони, звичайно, й в нашій Хатинці, і дуже любили подорожувати по відкритим мною світам. Найбільший захват у них викликала Гармонія. Адже тільки там взимку можна було вдосталь награвшись у снігу, покататися з гір на санчатах та лижах, освоїти фігурне катання на ковзанах.

Ось і зараз настали канікули, й вони знову просилися в гості до наших друзів. Вони теж виховували двох дітей, сина Андреаса, йому виповнилося десять і дочку Маріанну, їй було сім років.

Інші світи близнюки теж любили, але були нечастими гостями, навіть світ Феї Мрійниці не викликав таких шалених емоцій. Але туди я й сама їх майже не пускала, пам'ятаючи про те, що там все не по-справжньому.

Василина з Іванком теж ростили двох хлопчаків, ровесників наших дітей. А ось в Лаприконії спадкоємців досі не було.

– Гаразд, гаразд, шибеники, поїдете ви в гості до тітки Лисавети й дядькові Анхелю. Тільки, цур, слухатися! Ви знаєте, я завжди поруч і в разі чого, миттю заберу вас додому. І ще, Гавріліус піде з вами! Догляне там за вами.

Дракон дуже виріс за ці роки, став зовсім дорослим й тепер міг нас катати на своїй потужній спині. Діти дуже любили ці поїздки, від яких дух захоплювало. Чорниш теж виріс, став товстим ледачим котиськом і багато часу проводив біля каміну.  А Тошка, наш милий песик, охороняв двері Хісторії. Він вже був собакою поважного віку й теж багато спав.

– Дякуємо, мамо! Ти найкраща! – вони одночасно поцілували мене в обидві щоки, вибігли з кімнати та помчали до себе збирати речі.

– Татку, ми йдемо в Гармонію! – почула я їх радісні крики в коридорі.

– Ось як? А мама вже в курсі? – здивовано запитав батько.

– Ага! – пролунав дитячих сміх, а за ним тупіт маленьких ніжок. Двері в кімнату відчинилися, і увійшов Бодя.

– Кохана, як ти? – запитав він, підходячи до мене і цілуючи в губи.

– Добре, діти закінчили навчання, зараз два тижні канікул, і вони знову хочуть їх провести в Гармонії.

– Чудова ідея! – він лукаво посміхнувся. – Хай ідуть, там у них друзі, а Анхель і Лисавета завжди їм раді, ти ж знаєш.

– Так, просто я знову буду хвилюватися за них.

– Не варто. Вони вже немаленькі й до того ж дуже слухняні дітки, – він пригорнув мене до себе. – До речі, у мене для тебе сюрприз.

– Який?

– У нас теж є півтора тижні відпочинку. Я закінчив всі основні справи. Ніяких проблем з економікою більше немає, знайшли банкіра, котрий замутив воду з рахунками клієнтів, і система знову працює як належить.  Ми можемо дозволити собі відпочити.  Я замовив путівку на Санторіні!  Я пам'ятаю, що ти завжди мріяла побачити Грецію ...

 - Коханий!  - я заглянула в його очі, ще не вірячи тому, що він сказав правду, - ми їдемо до Греції, на острів?

 - Так, кохана!  Ти рада?

 - Дуже, - я поцілувала чоловіка, - ти у мене найкращий у світі!  Коли їдемо?

 - Літак через два дні, з Києва.

 - Ого, швидко як.

 - Як зазвичай, - посміхнувся він.  - Так що сьогодні відправимо дітей, а завтра вже самі їдемо відпочивати!  Влаштуємо собі свято!

 - Коханий, у мене для тебе теж є одна новина.

 - Яка?  - в його очах хлюпало здивування, змішане з острахом.

 - У нас буде ще один малюк!

 - Кохана!  - видихнув він і, підхопивши мене на руки, закружляв по кімнаті!  - Рідна, дякую тобі!  Ти робиш мене найщасливішою людиною у Всесвіті!

 - А ти - мене, - відповіла я, і наші губи злилися в чуттєвому поцілунку.

 Ми дійсно знайшли щастя один з одним, в нашому домі панувала любов, гармонія, щастя і дуже хочеться вірити, що так буде завжди!

Anitka SunnyFeo