Епілог.

Десять років потому...

— Мамочко, мамочко, — навколо мене стрибали двоє чарівних дітлахів — наші з Бодею дітки, — ну, будь ласка, відпусти нас на канікули до тітки Лисавети! Ми будемо дружно гратися, кататися на санчатах з гори! Ну, будь ласка!

Нашим близнюкам, доньці Аніті та синові Максиміліану, нещодавно виповнилося вісім років. Вони росли тут, в Андолії, столиці Океанарії, у палаці, тут же пішли в школу, де крім всіх необхідних для життя предметів вивчали основи магії. Бували вони, звичайно, й в нашій Хатинці, і дуже любили подорожувати по відкритим мною світам. Найбільший захват у них викликала Гармонія, адже тільки там взимку можна було вдосталь награвшись у снігу, покататися з гір на санчатах та лижах чи опанувати фігурне катання.

Ось й зараз настали канікули, й вони знову просилися в гості до наших друзів. Вони теж виховували двох дітей, сина Андреаса, йому виповнилося десять і дочку Маріанну, їй було сім років.

Інші світи близнюки теж любили, але були нечастими гостями, навіть світ Феї Мрійниці не викликав таких шалених емоцій. Але туди я й сама їх майже не пускала, пам'ятаючи про те, що там все не по-справжньому.

Василина з Іванком теж ростили двох хлопчаків, ровесників наших дітей. А ось в Лаприконії спадкоємців досі не було. Я знаю, що Вальдемар та Марфа мріють про власних дітей, але через певні проблеми зі здоров’ям дівчини не можуть їх мати. Втім, це не заважає королівській парі бавитися з нашими дітьми, приходити до нас на свята й навіть вчити малюків підкорювати драконів. Недарма ж мій рід походить саме з Лаприконії.

— Гаразд, гаразд, шибеники, вмовили. Ви поїдете в гості до тітки Лисавети. Тільки слухатися та допомагати там, якщо потреба буде! Ви знаєте, я завжди поруч й в разі чого, миттю заберу вас додому. І ще, Гавриліус піде з вами!

Дракон виріс за ці роки, став зовсім дорослим й тепер міг переносити нас на своїй потужній спині. Діти обожнювали такі польоти, від яких дух захоплювало. Чорниш також виріс, став товстим ледачим котиськом й багато часу проводив біля каміну. А Тошка, наш милий песик, як й раніше охороняв двері Хісторії.

— Дякуємо, мамо! Ти найкраща! — вони одночасно поцілували мене в обидві щоки, вибігли з кімнати та помчали збирати речі.

— Татку, ми йдемо в Гармонію! — почула їхні радісні крики в коридорі.

— Ось як? А мама вже в курсі? — здивовано запитав батько.

— Ага! — пролунав дитячих сміх, а за ним роздався тупіт маленьких ніжок. Двері в кімнату відчинилися, й увійшов Бодя.

— Кохана, як ти? — чоловік міцно обійняв мене, цілуючи в губи.

— Добре, діти завершили навчання, мають два тижні канікул, і вони знову хочуть їх провести в Гармонії.

— Чудова ідея! — чоловік лукаво посміхнувся. — Хай їдуть, там у них друзі, а Анхель та Лисавета завжди їм раді, ти ж знаєш.

— Так, просто я знову буду хвилюватися за них.

— Не варто. Вони вже немаленькі й до того ж дуже слухняні дітки, — Бодя ніжно пригорнув мене до себе. — До речі, у мене для тебе сюрприз.

— Справді? Який же?

— Ми також маємо півтори тижні відпочинку. Я завершив всі основні справи. Ніяких проблем з економікою більше немає, знайшли банкіра, котрий замутив воду з рахунками клієнтів, і система знову працює як належить. Ми можемо дозволити собі відпочити. Я замовив путівку на Санторіні. Пам'ятаю, що ти завжди мріяла побачити Грецію ...

 — Коханий! — дивилася в такі рідні сині очі, ще не в змозі повірити, що це не сон. — Ми їдемо до Греції, на острови?

 — Саме так. Проведемо раз чергову медову відпустку? — в його очах промайнув грайливий вогник.

 — Звісно, — потягнулася за цілунком я, — ти найкращий у Всесвіті! Коли їдемо?

 — Літак через два дні, з Києва.

 — Так швидко…

 — Як зазвичай, — посміхнувся він. — Так що сьогодні відправимо дітей, а завтра вже самі їдемо відпочивати!

 — Коханий, у мене для тебе теж є одна новина.

 — Яка? — в його очах з’явилося здивування, змішане з острахом.

 — У нас буде ще один малюк!

 — Кохана! — видихнув він і, підхопивши мене на руки, закружляв по кімнаті! — Рідна, дякую тобі! Ти теж робиш мене найщасливішою людиною у Всесвіті! — наші губи злилися в чуттєвому поцілунку.

 Ми дійсно знайшли щастя один з одним, в нашому домі панувала любов, гармонія, щастя і я була впевнена — це назавжди.

Анітка Санніфео (Anitka SunnyFeo)