Глава 23.

Я ще деякий час просиділа у роздумах, вдивляючись в чорне небо Демонії, а потім повільно зайшла в Хатинку. Здивовано зазначила, що вже і за вікном Хісторії опустилися сутінки, а ще хтось наполегливо стукає в двері Океанарії.

Скільки ж часу я провела в цьому світі? Там дійсно час плине зовсім інакше.

— Ну, слава богам, Маріє, ти де знову була? Я вже знервував весь!

— Вибач, у новому світі була. А там час йде геть по-іншому.

— Зрозуміло. Що за світ? — Анхель пройшов всередину, поставив сумки зі всіма продуктами на стіл.

— Демонія. Світ Демонів.

— Що?! — вигукнув він. — Ти відкрила Світ Демонів? Це ж жахливо... — пошепки додав він.

— Я поки не побачила там нічого жахливого, крім страждань та відчуження їхнього світу від усіх.

— І так їм й треба...

— Не квапся з висновками. Що ти знаєш про них?

— Це страшні істоти, що здатні підпорядковувати свідомість, керувати тобою...

— Ти помиляєшся. Вони геть інші. Такими, як ти кажеш, їх роблять маги, а взагалі вони прекрасні цілителі душ.

— Ага, як же, вони спочатку їх забирають, знущаються, а потім лікують... — не на жарт почав злитися Анхель.

— Так, друже мій любий, давай краще ти заспокоїшся, і не будеш зводити наклепи на тих, кого ніколи не бачив та знаєш тільки з розповідей, — мій голос прозвучав жорстко й холодно. Хлопець опустив голову.

— Вибач. Не знав, що той світ став тобі дорогим...

— Не в цьому справа. Я не настільки добре його пізнала, щоб говорити про те, що він значить для мене, але раз до нього відчинилися двері моєї Хатинки, я зобов'язана захищати його та його мешканців.

— Так, звичайно. Маш, ти не проти, якщо я в Льодянію пройду?

— Ні, тільки формальностей спочатку дотримаємося.

— Без проблем.

Я знову внесла дані хлопця в планшет, поставила позначку, і з задоволеною усмішкою Анхель зник в зимовому королівстві.

А я швидко розібрала продукти, розклавши їх по полицях, підхопила Чорниша та пішла спати. Все-таки безсонна ніч та емоційне перевантаження після зустрічі з Аластором мене остаточно виснажили.

Наступного ранку до мене завітали двоє закоханих гостей з Льодянії. Молодята зрештою розповіли один одному про свої почуття і, судячи по блискучім від щастя очам, тільки словами й поцілунками справа не обмежилася. Друзі покликали мене в Льодянію, щоб показати, як змінилося це королівство лише за одну ніч.

Я відчинила двері й завмерла з відкритим ротом. Сніг почав танути, подекуди показалася зелена трава, серед якої з-під землі почали пробиватися перші весняні квіти — проліски. Доносився спів птахів, які, немов стрепенулися після довгої сплячки й зараз весело щебетали на гілках дерев. З дахів будинків звисали бурульки — природа прокидалася після тривалої вимушеної сплячки. Я не могла стримати сліз, по черзі обійняла Лисавету, Анхеля.

— Любі мої! Це диво, справжнє диво!

— Так, і все завдяки тобі, — прошепотіла Лисавета.

— Це не я... Це кохання. Кохання, яке є найбільшим дивом на світі. Почуття, що здатне розтопити сніги. Я дуже хочу, щоб ви були щасливі!

— Так й буде, Маріє, так й буде, — твердо сказав Анхель, притискаючи до себе кохану. — Я переїжджаю в Льодянію! Ми разом будемо керувати цим королівством. І якщо знайдуться ще охочі оселитися в цьому прекрасному краї — ласкаво просимо. Ми ж почнемо будівництво міста: продумаємо інфраструктуру, а також різноманітні види розваг під кожну пору року, й ми дуже розраховуємо на твою допомогу! Адже ти теж зі світу, де є чотири пори року!

— Звичайно! Я вам допоможу! Зроблю все, що можу та навіть більше! — моїй радості не було меж, і я не могла стримати щасливу посмішку.

— Дякую! — він рвучко мене обняв. — А зараз нам пора, на нас чекає багато справ!

І щаслива пара зникла за дверима. Мене переповнювало щастя та радість за них — нарешті цей світ знову буде прекрасним!

У всіх інших світах проблем не було. Демонія, хіба що. Але я поки що й сама не знала, як й чим я можу допомогти його мешканцям.

Наступні дні знову понеслися калейдоскопом. В Льодянії повним ходом наставала весна. За неповні три тижні сніг зійшов практично повністю. Ця подія засмутила деяких любителів зимового виду спорту з інших світів, але дізнавшись про те, що тут скоро будуть нові види розваг вони зраділи ще більше й пообіцяли повернутися.

Я проводила час за пошуком проєктів різних видів розважальних та природніх парків. І за помахом легкої руки Лисавети в Льодянії відкрилися зоопарк, парк атракціонів, дельфінарій, аквапарк, траси для катання на велосипедах та роликах.

Останні дуже сподобалося всім, адже ролики, по суті, замінювали ковзани й були доступні протягом всього року. Містечко, що розташувалося біля моєї Хатинки, поступово розросталося. З'явилися нові будинки й крамнички. І вже навіть були перші охочі з Океанарії, Хісторії та Лаприконії, що висловила бажання перебратися в цей світ назовсім.

Назва «Льодянія» вже ніяк не відповідала цьому світу, що змінився за останні тижні до невпізнання. Я запропонувала назвати його Гармонією.