Глава 15

Зачинивши за гостем двері, я почала прибирати посуд зі столу, розмірковуючи про минулу пригоду. З одного боку, мені все ще було страшно, адже якщо б Анхель не опинився поруч, то, швидше за все, й мене вже не було серед живих... Ніколи більше не піду купатися в шторм! Ніколи! Вистачить експериментів! Але, з іншого боку, я познайомилася з чудовою людиною. Ну, мені так здалося, принаймні. Я не помітила в ньому відмінності від звичайної людини, та й він не говорив щось про інших раси, що живуть в Океанарії. Але у мене ще буде час це перевірити. Скоро бал, там я дізнаюся про тих, хто ще живе в цій дивовижній країні.

Переодягнувшись й вмившись, я вирушила у Тридвадцяте царство. В мене виникло непереборне бажання прогулятися до найближчого села, прогулятися ринком та позаглядати у різноманітні крамниці, й дізнатися останні новини.

Чорниш залишився на галявині, перед Хатинкою, грітися в останніх променях осіннього сонечка. А ось Гаврюша вирішив піти зі мною. Йому було цікаво дізнатися більше про новий для нього світ.

На ринку було багатолюдно й гамірно, як і належить таким місцям. Ми пройшлися з дракончиком по рядах, купили м'яса та риби. Запаслися й молочними продуктами. Фруктів та овочів мені хлопці ще минулого разу притягли. Закінчивши з покупками на ринку та зручно розмістивши все куплене в рюкзаку, пішла на фешенебельну вулицю з маленькими крамничками. Минулого разу я не стала в них затримуватися, хоча багато з них привернули мою увагу вже тоді. Зараз прямо руки свербіли від бажання щось купити на гроші, що мені віддав король Лаприконії. Я могла собі дозволити хороший шопінг, тож навіщо соромитись та заощаджувати, коли є можливість та стільки всього навколо. До того ж я була впевнена, що і в цьому світі мені виплатять зарплатню.

Першим на шляху нам попався ювелірний салон. Дракошу я залишила біля входу та увійшла в просторе приміщення, яке виглядало майже так само, як й наші, Земні: скляні вітрини з лотками різноманітних прикрас, хіба що підсвічені магічним світлом, а не електричними лампами.

Мою увагу привернули браслети з різних матеріалів самих вигадливих плетінь. Господарем магазину й одночасно продавцем виявився гном. Невисокий, всього метр двадцять зростанням, але пухкий чоловічок був одягнений у синій костюм. На ногах туфлі, на голові ковпак з пензликом. Він щиро посміхався та нахвалював вироби.

– Дівчина, вибирайте прикраси. Тільки ручна робота! Всі вироби від вашого покірного слуги, – він схилив голову, – відомого майстра Хісторії пана Томіля.

Я у відповідь посміхнулася та попросила показати мені браслети.

– А з чого виготовлені браслети?

– Ось ці, – він вказав на три верхніх ряди, – срібло зі вставками меді. А ці, – він вказав на нижній ряд, – вірьовочно-бісерного плетіння. Вони заговорені та, крім прикраси, служать потужним амулетом.

– Треба ж, – здивовано промовила я. – А інші прикраси теж амулети?

– Ну, звичайно! Ви що перший раз у нас?

– Чесно кажучи, так, – не стала відпиратися. – Я – Марія, нова господиня Митниці.

– Батюшки-рідні! – сплеснув руками гном, – ось вже не чекав, що ВИ вшануйте візитом мою скоромну лавку! – Гном заметушився та почав витягати з-під вітрини лотки з прикрасами. – Я покажу вам кращі свої роботи.

Він швидко пройшовся очима по лотках та обрав браслет, сплетений чорно-червоними нитками. Плетіння було найпростіше – колоском.

– Ось, рекомендую. Ви не дивіться, що він дуже простий на вигляд. Це надійний захист від пристріту та поганих думок. Завжди носіть його. Я – чесний гном, поганого не пораджу. Тим більше, що ви - Господиня Митниці. Ви, певно, й самі прекрасно знаєте, що зайва охорона ніколи не завадить.

– Дякую, – я взяла в руки браслет та прийнялася його розглядати. Те, що на перший погляд мені здалося простим, насправді було хитромудро сплетено. У строгому порядку чергувалися нитки, як би доповнюючи одна одну,  продовжуючи свій шлях. Я приміряла його на руку. Прикраса виявилася якраз на мене. На руці браслет виглядав гармонійно й, на подив, був практично невагомим. Я не відчувала його присутності. Зате його силу відчула сповна. Навіть в голові запаморочилося.

– Не думала, що настільки сприйнятлива до магії, адже це простий захист, – поскаржилася я продавцю.

– Що ви відчули? – співчутливо поцікавився гном.

– Так, я відчула якусь важкість на плечах, тиск зсередини й легке запаморочення.

– Це діагностика, – махнув рукою гном і посміхнувся. – Вже пройшло?

– Так, вже помітно легше, – відповіла я. Мені і справді стало легше дихати та запаморочення минуло.

– Тепер ви під його захистом. Він прийняв вас. Ніхто не зможе вам нашкодити. Його магія діє відштовхуюче. Якщо людина чи істота спробує завдати вам шкоди, то його заклинання зрикошетить у нього самого, – пояснив мені гном.

– Як цікаво! Що ж, дякую, що допомогли визначитися. Мені було б складно серед усього цього різноманіття вибрати собі прикрасу.

– Завжди радий допомогти! І заглядаєте частіше, – гном знову схилив голову.