Глава 5

І ми з котом взялися за прибирання. Він сказав, що досить прикласти руку в певному місці біля вхідних дверей й подумки попросити хату навести чистоту, як запуститься механізм очищення приміщень від пилу та бруду. До речі, виявляється, можна навіть зовнішній вигляд моєї нової хати таким чином змінити.

Все це повідала мені ця мохната морда, не перестаючи мурчати, мліючи від чухання за вушком.

Я посадила котика на плече й вийшла на вулицю. Приводити хату до ладу я вирішила з її зовнішнього вигляду. Похилений дах та гнилі дошки не викликали в мене захоплення. Я не була впевнена, що у мене це вийде. Я ж не відьма якась, але пам'ятаючи про те, що доля занесла мене зовсім в інший світ, я просто підкорилася тому, про що мені говорили.

Притуливши долоню до стіни біля входу, де була вирізана п'ятикутна зірка, в центрі якої сяяло сонце, я зажмурила очі. В моїй свідомості спливла картинка дерев'яного будиночка, збудованого з світлих порід дерева, з двосхилим дахом, з горищем, простими невеликими віконцями в дерев'яних рамах без віконниць. Вхідні двері цілі та щільно закриваються, сходинки, що ведуть до хати, теж новенькі й гладенькі. Я розплющила очі та відійшла на кілька кроків назад. Переді мною, як і раніше, стояла хатинка на курячих ніжках. Але ця була новенька немов тільки що вибудувана. Від неї пахло дерев'яною стружкою і смолою. Виглядала хата дуже гарно. Я обійшла її з усіх боків й задоволена результатом своєї фантазії, піднялася сходами, зайшла всередину й завмерла на порозі. Котик вчепився кігтями в моє плече й теж завмер.

Велика світла кімната: начебто та сама пічка, той же стіл й дві лавки біля нього. Але все ніби інше: новеньке, чистеньке, охайне. Свіжа побілка на печі, казанки й сковорідки, складені пірамідкою на припічку. Стіл з темного дерева, гладко відполірований, на ажурних різьблених ніжках, накритий білою скатертиною, вишитою червоними маками. Лавки біля столу теж темні, відполіровані. За столом, у кутку кімнати, я побачила сервант з посудом. Він теж був абсолютно новим. Підійшла до нього, розкрила верхні дверцята. На полицях виявилися набори різного типу тарілок, чашок, ложок, виделок, ножів та іншого кухонного приладдя. Я підійшла до печі. Ліворуч й праворуч від неї були двері. Я відкрила ті, що зліва. Треба зауважити, що там теж були сходинки, які спускалися в полі. Все ясно - двері виводили в Лаприконію. Начебто так назвав цей світ принц Вальдемар. Я зітхнула й закрила двері, опустивши на всяк випадок клямку. Не треба бодай кому в мою хату без запрошення вриватися!

Підійшла до інших дверей – вони вивели мене в невеликий коридор, а з нього були ще дві двері й круті дерев'яні сходи нагору.

Я кілька хвилин простояла, розмірковуючи які ж з них відкрити. Вирішила почати з найближчих – за ними виявилася ванна кімната. Я мало не заверещала від захвату. Тут була чавунна біла ванна, унітаз й умивальник. На одній зі стін була вішалка, де висіли білі махрові рушники, невелика шафа, в який я знайшла все необхідне для вмивання.

Я знову вийшла в коридорчик й відкрила наступні двері. Це була моя спальня, де я провела попередню ніч. Тільки зараз вона виглядала трохи по-іншому. Залізне ліжко змінило дерев'яне, застелене новою смарагдовою постільною білизною. Збиті подушки лежали на плюшевому темно-синьому пледі із зображенням блакитного дракона. Ліжко стояло вздовж вікна. Поруч виявилася невелика тумбочка – всередині порожня, я перевірила.

На місці, де вчора була скриня, сьогодні стояла шафа. Я заглянула і туди, але вона також виявилася порожньою. Тільки наплічник мій самотньо лежав на нижній полиці. Інших меблів в кімнаті не було. Та ніби більше нічого й не потрібно. Спальня все ж таки.

Я знову вийшла в коридор і, не поспішаючи, стала підніматися нагору – треба ж все до кінця дослідити. Нагорі виявилися дві кімнати – одна навпроти другої. Повністю порожні. Ніякої меблів тут не було – самі стіни.

Вирішила, що потім придумаю, як їх використовувати, та пішла вниз. Вже в кухні я збагнула, що ніде не бачила світильники. Звернулася з цим питанням до котика:

– Киця, воду я знайшла, а як же електрика?

– А електрики тут немає, – відповів він. – Все працює на магії. Я тобі вже казав. Коли стемніє, в хаті включиться підсвічування – побачиш, як це працює. На стелях є спеціальні маленькі світильники, вони реагують на ніч-день. Із сутінками –  все й увімкниться.

– А спати як? При світлі?

– Ну, навіщо ж? Як тільки ти ляжеш спати, попроси хату вимкнути освітлення.

– І все? – здивувалася я.

– І все.

– Цікаво як. Добре. А холодильник є? Де мені продукти зберігати? І де мій улюблений віник?

– Продукти будеш зберігати в нижньому ярусі серванту. Там є відсіки для їжі. Я тобі потім покажу. Всього три відсіки – в перший, верхній, ти ставиш те, що вже готове, там буде підтримуватися потрібний режим холоду, щоб нічого не псувалося. Другий ярус – для продуктів, що вимагають обробки або які повинні зберігатися в прохолодному місці, а нижній ярус – для заморозки, – пояснив мені кіт.

Я знову повернулася до серванта – він дійсно складався з двох частин: у верхній перебував посуд, а в нижній я побачила ті самі три полки. Як це працює, я ще не зрозуміла, але взяла на замітку.