Глава 8 Тінь конкурента

Наступного ранку над Харковом висіло відчуття неспокою, хоча на вулицях місто виглядало так само спокійно і живо, як завжди. Марк відчував дивне напруження в повітрі, яке відразу не можна було пояснити.

— Щось тут не так, — пробурмотів він, коли йшов разом із Марією до Ядра.

— Я теж це відчуваю, — кивнула вона. — Місто реагує на будь-яку зміну навколишнього середовища, навіть якщо ми ще не знаємо, що це.

Вони піднялися до підземних рівнів Держпрому, де розташоване «Ядро». Суперкомп’ютер працював тихо, але в його системах вже відбивалися невеликі, але відчутні коливання потоків даних.

— Це не помилка, — сказала Марія, коли вони дивилися на монітори. — Хтось втрутився.

Марк присів біля термінала:

— Може, це технічний збій? Я бачила такі на конференціях…

— Ні, — відповіла Марія холоднокровно. — Це не збій. Це навмисна дія. Хтось намагається перевантажити систему, підключаючи зовнішні вузли без нашого дозволу.

Марк відчув, як у ньому прокинулася адреналінова напруга. Він бачив, як кожна дрібниця могла спричинити масштабні наслідки: забруднення повітря, відключення енергомереж, збій систем рециркуляції води.

— Хто б це міг бути? — спитав він.

— «Global-Tech», — відповіла Марія. — Міжнародна корпорація з Китаю. Вони зацікавлені в тому, щоб наші технології очищення повітря не з’явилися на ринку. Дорога фільтрація повітря їхнього виробництва втратить сенс, якщо Харків доведе, що чисте повітря може бути дешевим і доступним.

— І вони готові на диверсію, — додала вона. — Мені відомо про одного агента, який уже проник у місто.

Марк відчув холодок по спині. Він побачив, що Марія не хвилюється — вона готова діяти, але її очі блищали від рішучості.

— Нам потрібно виявити його і запобігти проблемі до того, як вона розростеться, — продовжила вона. — І цього разу місто саме покаже нам шлях.

Марк підняв голову, дивлячись на світлодіодні монітори, де реальні потоки даних Ядра показували коливання та зміни в мікрокліматі міста:

— Якщо вони спробують втрутитися фізично, ми теж будемо готові. Але що робити з цифровим слідом?

— Ти допоможеш мені переписати протоколи безпеки і впровадити тимчасові фільтри, — відповіла Марія. — А місто — наше живе щупальце. Воно відчує будь-які незвичні дії.

Марк відчув, як його руки злегка тремтять, але відчуття страху змінилося на хвилю готовності. Він зрозумів, що тепер його роль не просто спостерігати або робити невеликі вчинки для міста. Тепер він частина оборони, частина живого механізму, який захищає Харків.

— Добре, — сказав він, — давайте покажемо, що місто може відповісти на будь-яку загрозу.

Марія кивнула, і вони обидва відчули, що напруга зростає. Сьогодні Харків вперше зіткнеться із реальною загрозою ззовні, і місто покаже, наскільки живим і стійким воно може бути.

— І пам’ятай, — сказала Марія тихо, — це не лише про технології. Це про людей, які живуть тут. Вони — головний ресурс, головна зброя.

Марк глибоко вдихнув, дивлячись на світлодіодні панелі і дані Ядра. Він знав: починається перший справжній виклик, і його рішення стануть частиною історії Харкова.

— Я готовий, — повторив він. — І тепер я розумію: ми не просто відбиваємо атаку. Ми захищаємо сам дух міста.

Над містом нависла тиша, але за цією тишею вже проступала тінь майбутньої боротьби.

Марк і Марія довго стояли перед панелями Ядра, спостерігаючи за мережевими коливаннями, що свідчили про втручання. Кожна спроба чужого алгоритму викликала хвилю попереджень, і навіть мінімальні зміни могли спричинити збій у системі рециркуляції повітря чи води.

— Їхній агент працює непомітно, — сказала Марія, проводячи пальцем по сенсорному монітору. — Вони використовують методи маскування, які зазвичай застосовують тільки у військових операціях.

Марк нахилився, уважно розглядаючи цифрову карту міста:

— Вони не просто хочуть зірвати систему. Вони намагаються вивчити наше місто зсередини. Знайти слабкі місця, щоб потім діяти масово.

— Саме так, — підтвердила Марія. — І вони обрали правильний час. Місто саме адаптується до нових технологій, і навіть невелика зміна може спричинити хаос.

Марк відчув, як серце стискається від відповідальності. Це не просто тест — це перший реальний виклик, коли від його дій залежить безпека всього міста.

— Ми можемо підключити додаткові фільтри безпеки та створити віртуальні пастки для їхнього агента, — запропонував він.

— Добре, — кивнула Марія. — Але пам’ятай: це не лише технічне завдання. Агент може діяти фізично. І тоді доведеться реагувати на вулицях.

Марк глибоко вдихнув. Він усвідомив, що його роль змінилася назавжди. Він більше не сторонній спостерігач. Тепер він став частиною оборони міста — і кожне його рішення може врятувати або зруйнувати.

— Місто відчує їхні спроби, — додала Марія. — Воно живе. І воно не дозволить себе зламати.

Марк посміхнувся всередині себе: він відчув, що настав момент дії. Вони підготували систему до відсічі, встановили захисні алгоритми, активували моніторинг у всіх секторах міста. Ядро фіксувало кожен крок невідомого агента, а Марк і Марія уважно слідкували за змінами.

— Якщо вони думали, що зламають нас просто цифрами і кодом, — сказав він тихо, — вони помилялися.

— І місто доведе це, — відповіла Марія. — Справжня сила Харкова в його людях і їхній здатності діяти разом.

Марк подивився на панелі Ядра, і в його думках промайнула одна думка: ця битва буде не лише про технології, а про дух міста, і тепер він — його частина.

Над Харковом нависла тиша перед бурею, і кожен сигнал, кожен рух даних у системі відчувався як передчуття першої сутички з невидимим ворогом.

— Починається, — тихо промовила Марія.

— І ми будемо готові, — відповів Марк.

І місто, живе і пульсуюче, вже починало захищати себе від тіні конкурента.