Глава 6 Смарт-Барабашово

Наступного ранку Марк вирішив дослідити ще одну «легенду» Харкова — ринок Барабашово. Його уявлення про ринок було традиційне: запах спецій, гамір, продавці, що кричать ціни. Але коли він ступив на територію, реальність перевершила всі очікування.

Перед ним розгорнувся футуристичний пейзаж: павільйони з прозорими дахами, світлові панелі, що інформували про товари і їхню екологічність, роботи-кур’єри, які допомагали покупцям нести пакунки. І водночас бабусі з вишиванками продавали цифрові сувеніри — маленькі додатки для домашніх систем Ядра або квантові іграшки для дітей.

— Ого… — пробурмотів Марк, затримавши погляд на лавці з гаджетами для смарт-будинків. — Це наче «Зоряні війни» зустрічають українську традицію.

Бабуся з яскравим платтям підморгнула йому:

— Не зупиняйся, молодий чоловіче, бери, дивись! Тут кожна річ може змінити твоє життя!

Марк не міг стримати посмішки. Він пройшов далі і побачив, як кілька студентів проводили демонстрацію маленьких дронів, що доставляли продукти прямо до лавок. Люди замовляли каву, фрукти та наномодулі для садів на балконах — все це відбувалося одночасно, без хаосу, хоча на ринку панував справжній рух і шум.

— Я зрозумів одне, — подумав Марк. — Тут навіть хаос організований… але природно.

До нього підійшов продавець із цифровими вишиванками:

— Молодий чоловіче, спробуйте! Це не просто вишиванка, а додаток до вашого смарт-дому! — сказав він і продемонстрував, як вишивка на стіні може змінювати освітлення в кімнаті, реагуючи на настрій власника.

Марк здивовано підійняв брову:

— Це неймовірно…

— А тепер подивіться сюди! — підкликала інша бабуся, тримаючи в руках маленький куб із пластику, що світився. — Квантовий іграшковий генератор! Він показує, як ваше мислення впливає на світло куба.

Марк підійшов і обережно торкнувся куба. Світло почало змінювати відтінок відповідно до його руху руки, і він відчув легкий прилив радості.

— Це місто… воно не просто живе, — пробурмотів він сам до себе. — Воно грає зі мною.

Він усміхнувся і пройшов далі, помічаючи ще більше деталей: лавки з нано-кондитерськими виробами, роботи, що допомагали літнім людям підніматися сходами, інтерактивні карти ринку, які реагували на жест руки.

— Тут немає випадковостей, — подумав Марк. — Все має сенс і все підлаштоване під людей.

На краю ринку він помітив невелику сцену, де музиканти грали на електронних інструментах, а їхня музика впливала на кольори світлових панелей навколо. Люди танцювали, сміялися, а роботи-кур’єри плавно рухалися між ними, не заважаючи.

Марк відчув, що це не просто ринок. Це мініатюрне відображення всього міста: поєднання традицій, технологій і живого гумору, який робить все природним і людяним одночасно.

Він глибоко вдихнув. Тут, серед смарт-лавок і світлових панелей, йому вперше стало зрозуміло, що Харків не просто місто — це експеримент життя, де люди і технології взаємодіють без страху і формальностей.

Марк посміхнувся сам собі. Він відчував, що ринок Барабашово відкрив йому ще один рівень міста, який неможливо побачити через документи чи схеми. Тут головне — досвід, сміх і живе спілкування людей між собою і з технологіями.

— Це… дивовижно, — прошепотів він. — І я розумію, що тепер не можу просто спостерігати. Я мушу брати участь.

І з цим усвідомленням він рушив далі, готовий відчути наступний виклик міста, який чекав на нього за рогом.