Розділ шостий. Селестіна

Віталій бачив, як батько, обережно спираючись на тростину, виходить із під'їзду.

У нього стислося серце: дуже худий, згорблений; здавалося, що його зараз понесе вітер. На його старомодний фетровий капелюх падали сумні сніжинки.

Ася - Харита дивилася збентежено, а Олег ввічливо відчинив задні дверцята.

Для того, щоб повезти батька до обласної лікарні потрібен був день. Олег, як художник вільний, міг собі це дозволити, але Харита могла залишитися на роботі. Проте вона зголосилася супроводжувати їх, тому відпросилася. В її очах, що відливали сьогодні синіми морями, було видно смуток.

Костянтин Іванович радісно привітав Асю – Хариту.

Він довго вдивлявся в її обличчя, а потім попросив, щоб вона пересіла на заднє сидіння.

Так вони й рушили в дорогу: зосереджений Олег, який увімкнув ледь чутну м'яку блюзову музику, схвильований Віталій, сумна Ася, майже безтурботний батько, що не зводив з неї очей.

- А знаєте, на кого ви схожі? Я дуже довго думав і лише тепер все з'явилося в моїй голові. Ви схожі на Селестіну.

Ася посміхалася:

– Селестіна означає небесна. Є таке італійське ім'я… Ви вважаєте, що я схожа на неї?

– Але хто вона? – запитав Віталій.

- Кохана дівчина Еразма Роттердамського, про якого ви недавно говорили, - сказала Харита. – Я якось читала про нього. Єдина жінка, яку він був закоханий.

- Саме так, - сказав батько, і щоки його запали глибокими траншейками. Так було завжди, коли він хвилювався.

- Наскільки я знаю, Роттердамський – духовна особа. Священик і… кохання? – обережно спитав Олег.

Костянтин Іванович підняв косматі брови:

- Ну, він був теж земною людиною, з усіма пристрастями та захопленнями ...

- Але доказів ніяких, - м'яко заперечив Віталій. - Є тільки Ода, немовби написана Роттердамським. Мабуть вона просто приписана йому.

Костянтин Іванович блиснув очима:

- А ось і ні! Збереглося до нашого часу одне зображення Селестіни. Еразм замовив його в Італії, своєму знайомому майстру Пеллегріно. Сам декількома штрихами накидав малюнок, дав словесний опис. І той зробив портрет! Еразм возив його із собою, але постійно ховав…

- Я також вірю, що так і було, - сказала Харита.  Пам’ятаю портрет Еразма. У нього було обличчя мудрої людини, життя якої осяяне любов'ю!

- Добре було б знайти цю Оду і написати на неї музику, - сказав Олег, крутячи кермо. -  Адже Ода означає «пісня».

– А ви музикант? - запитав Костянтин Іванович.

- Він ще й композитор, - сказала Харита, весело дивлячись на збентеженого Олега за рулем.

– І поет, – додав Віталій.

 - Ах, яка славна компанія у нас зібралася: двоє вчених, поет, композитор та співак в одній особі і навіть його чарівна муза, - промовив Костянтин Іванович, піднявши руки.

– До речі, Ася чудово танцює, – повідомив Олег. - І співати вона добре вміє.

- Панове-товариші, як приємно з вами проводити час, - сказав Костянтин Іванович, і Віталій побачив у дзеркалі, що батько ніби помолодшав обличчям.

- Але все ж таки... Де ж Еразм зустрів це своє кохання? - Запитав Олег.

- У монастирі, - раптом сказала Харита.

- У монастирі? - вразився Олег. - У чоловічому?

Віталій вважав за потрібне пояснити:

- Збереглися любовні листи Еразма до одного молодого ченця.

Батько одразу перехопив ініціативу.

- Ось, ось... Деякі дослідники доводять, що цим ченцем була жінка. Вона змушена була ховатися в чоловічому монастирі, бо не хотіла виходити заміж за нелюбого. Її батько – збіднілий дворянин, готував їй шлюбний союз із бароном, уже немолодим у той час, у якого грошей було небачено! Цей багатий барон довів до інфаркту і поховав свою першу дружину. Нещасну Селестіну теж могла чекати така доля! Казали, що барон був жорстокий, норовливий, батогом поров свою дружину. Не хотілося потрапляти до такого звіра в лапи… Нещасна Селестіна втекла з-під вінця. За нею почалася гонитва. Сам барон зі слугами кинувся шукати втікачів. Зі смолоскипами в руках, темної ночі обшукували всю округу, сподіваючись знайти дівчину. Їй нічого не залишилося, як перелізти через огорожу чоловічого монастиря. Так вийшло, що перший, кого вона зустріла і був молодий Еразм. Він і допоміг їй переодягнутися в чоловіче плаття, і за допомогою ножа обрізав її пишне темне волосся. Так йому вдавалося ховати її цілий рік…

В цей час автомобіль в'їхав у місто і розмова перейшла в інше русло. За півгодини вони під'їхали до лікарні.

Великий сад був усипаний сухим листям, ледве прикритим снігом.

У холі пахло ліками. Гостей зустріла акуратна жінка у форменому одязі медсестри.

Олег подзвонив доктору Щегленку та домовився про прийом.

***

Після огляду лікаря батька госпіталізували. Перед тим, як іти до палати, Костянтин Іванович потиснув руку Олегові.