День 65

До фінального раунду переговорів сторони дійшли лише після кількох днів суперечок, уточнень і взаємних поправок. Основний текст угоди вже не викликав заперечень, але саме останні сторінки виявилися найважчими. У них ішлося не про політичні формулювання, а про те, як саме припинення бойових дій має працювати на землі — де стоятимуть миротворці, хто контролюватиме їхнє переміщення, що вони матимуть право робити і хто першим визначатиме, що перемир'я порушене.

Миколай сидів за довгим столом навпроти представників Альянсу та уповноваженого представника північної держави. На екрані перед кожним учасником залишався один і той самий документ, але з різними позначками правок. Після чергового обговорення кількості миротворців представник Альянсу відкрив нову редакцію.

— На сьогодні ми пропонуємо дванадцять тисяч військовослужбовців. Шість тисяч розгортаються протягом перших сімдесяти двох годин після набуття чинності угодою, решта — протягом наступних п'яти діб.

— Дванадцять тисяч недостатньо для всієї визначеної зони, — відповів Миколай. — Якщо ви хочете гарантувати дотримання домовленостей, контингент має бути присутнім не тільки на основних ділянках лінії розмежування. Потрібно закрити райони, де можливі спроби повернути важке озброєння або провести приховане переміщення підрозділів.

Представник північної держави вперше за останні хвилини підняв голову від документа.

— Ми не погодимося на присутність такого контингенту в безпосередній близькості до наших військових об'єктів.

— А українська сторона не погодиться на ситуацію, коли миротворці стоять лише там, де їх зручно бачити, — спокійно відповів Миколай. — Саме тому в тексті мають бути конкретні райони, а не загальне формулювання про зону відповідальності.

На екрані з'явилася карта. Представник Альянсу збільшив кілька ділянок уздовж майбутньої лінії розмежування.

— Добре. Основні райони залишаються. Але маршрути входу миротворців мають бути погоджені обома сторонами.

— Ні, — одразу сказав Миколай. — Маршрути входу повинні бути визначені угодою. Інакше після її підписання кожен перехід через контрольну точку перетвориться на окремі переговори.

Кілька секунд ніхто не відповідав. Представник Альянсу переглянув текст, після чого змінив один із пунктів.

— Чотири основні маршрути. Два з півночі, один із заходу і один через міжнародний транспортний коридор. Резервні маршрути можуть бути використані за погодженням із координаційним центром.

— Погоджуюсь, якщо координаційний центр не має права блокувати рух без зафіксованої причини, — відповів Миколай.

Представник північної держави нахилився до свого екрана.

— Із цим ми можемо працювати.

Наступне питання стосувалося терміну розгортання. Тут суперечка була коротшою, але жорсткішою. Альянс наполягав на десяти добах для повного розгортання, українська сторона вимагала сім. Після кількох хвилин обговорення домовилися про вісім діб, причому перша половина контингенту мала зайняти визначені позиції в перші три доби.

Коли цей пункт закрили, Миколай перегорнув документ далі.

— Правила застосування зброї миротворцями.

— Стандартний режим, — сказав представник Альянсу. — Самооборона, захист цивільного населення, захист персоналу місії та припинення безпосередньої загрози.

— «Безпосередня загроза» — занадто широке поняття. Якщо озброєний підрозділ наближається до позиції миротворців, вони можуть трактувати це як загрозу й відкрити вогонь.

— А що ви пропонуєте?

— Чітку послідовність. Попередження, вимога зупинитися, фіксація порушення і лише після цього застосування зброї, якщо загроза стає реальною та безпосередньою. Виняток — напад або ситуація, коли очікування створює загрозу життю.

Представник Альянсу кілька секунд дивився на формулювання, а потім кивнув.

— Це можна записати.

Представник північної держави переглянув пункт і поставив своє запитання:

— А хто визначатиме, що саме стало нападом?

Цього разу відповідь не була готова в жодній із попередніх редакцій.

— Ось ми й підійшли до найскладнішого пункту, — сказав Миколай.

На екрані відкрився розділ про порушення перемир'я. Сторони вже погодили, що обстріл, переміщення забороненого важкого озброєння та спроба зайняти нові позиції в демілітаризованій зоні вважатимуться порушеннями. Але залишалося визначити, хто фіксує перше порушення і на підставі яких даних.

— Пропозиція Альянсу така, — сказав його представник. — Спільна група моніторингу. Дані від безпілотних систем, наземних постів, супутникових спостережень і повідомлень сторін надходять до єдиного центру. Рішення про первинну фіксацію приймається черговою групою незалежно від того, яка сторона подала повідомлення.

— Незалежною вона буде тільки тоді, коли жодна зі сторін не зможе вилучити дані до їхньої реєстрації, — зауважив Миколай. — Усі первинні матеріали мають автоматично зберігатися в системі.