День 60

У залі приглушили світло, і центральний стіл став єдиною по-справжньому яскравою точкою приміщення. Над його поверхнею знову розгортався бій групи Фенікса, але тепер побачене мало мало спільного зі звичайним відеозаписом. 

Аналітична система відтворила промисловий ангар до найменших подробиць, відновила положення кожного бійця й кожної машини, наклала траєкторії пострілів, напрямки роботи сенсорів, часові мітки та дані бронекостюмів. Люди, які кілька годин тому боролися за життя, тепер перетворилися на рухомі фігури всередині точної математичної моделі, і саме ця безпристрасна точність дозволяла побачити те, чого самі учасники бою просто не могли помітити.

Марат стояв на чолі столу й уже втретє переглядав один і той самий фрагмент. Через мислезв'язок до наради приєднався Олексій, проте поки що не втручався. Він лише спостерігав разом з усіма, залишивши аналіз тим, хто безпосередньо відповідав за нову загрозу.

На проєкції один із роботів різко повернув корпус. Боєць, який перебігав між двома укриттями, ще тільки починав змінювати напрямок руху, коли машина вже навела зброю.

Пролунав постріл. Марат підняв руку, і зображення завмерло за мить до влучання.

— Назад.

Система відмотала кілька секунд.

— Повільніше.

Тепер рух відтворювався майже покадрово. Боєць з'явився з-за укриття. Сенсорний блок робота повернувся в його бік. Система визначила ціль, оцінила її положення й почала наводити зброю ще до того, як людина завершила перший крок.

— Стоп.

Марат подивився на часову шкалу.

— Скільки?

Аналітик, який сидів праворуч від нього, розгорнув результати обробки.

— Від первинної фіксації цілі до пострілу в середньому проходить від вісімнадцяти до двадцяти трьох сотих секунди. У цьому випадку — дев'ятнадцять сотих.

Марат перевів погляд на застиглого бійця.

— Він міг щось зробити після того, як машина його побачила?

— Практично ні. Саме в цьому проблема. Людині потрібен час, щоб усвідомити загрозу, визначити її напрямок і почати рух. Навіть проста реакція на раптовий подразник займає приблизно стільки ж часу. А машина за цей самий проміжок уже встигає завершити цикл виявлення, наведення й пострілу.

Поруч із фігурою бійця з'явилася прогнозована зона можливого переміщення. Вона була зовсім невеликою. Поряд система показала розраховану траєкторію пострілу.

Марат кілька секунд дивився на обидві позначки.

— Тобто проблема не лише в точності.

— Ні. Проблема в усьому циклі. Людина ще тільки реагує на загрозу, а машина вже завершила атаку.

Інший аналітик вивів поверх реконструкції десятки тонких ліній. Вони сходилися навколо фігур бійців, утворюючи щільні скупчення біля голів і верхньої частини тулуба.

— Є ще дещо. Ми проаналізували всі зафіксовані постріли. Понад сімдесят відсотків були спрямовані в голову або верхню частину шолома. Причому положення цілі майже не впливає на вибір точки ураження. Якщо голова доступна хоча б на короткий проміжок часу, машина намагається використати саме його.

Один з офіцерів нахилився ближче до проєкції.

— Вони не намагаються просто вивести бійця з бою.

— Схоже, що ні. Алгоритм обирає точку ураження, яка з найбільшою ймовірністю призведе до миттєвої смерті.

Для звичайної армії поранений боєць часто був не меншою проблемою, ніж загиблий: його потрібно було евакуювати, лікувати, витрачати ресурси. Але противник, схоже мав чіткий алгорітм на знищення. 

— Можливо, вони знають, — тихо промовив хтось. — Що наших можна повертати. Тому й ціляться в голову.

Марат не відповів одразу.

— Поки що це лише припущення. Ми не знаємо, чи отримали вони таку інформацію, чи просто використовують найефективніший алгоритм ураження. Але перевірити цю версію потрібно.

Він жестом прибрав реконструкцію бою.

— Що з машинами?

На столі з'явилися три окремі моделі пошкоджених роботів.

— Усі доставлені до дослідницького комплексу. Два корпуси пошкоджені серйозно, третій зберігся достатньо добре. Науковці вже почали розбирати їх до рівня окремих вузлів.

Поряд із моделлю одного з роботів збільшився фрагмент корпусу з нанесеними на нього символами.

— Маркування підтвердило попередню оцінку. Ієрогліфи належать державі з другою економікою світу. Частина компонентів має серійні позначення, а конструкція всіх трьох машин практично ідентична.

— Тобто це не три окремі прототипи, — промовив один з офіцерів.

— Найімовірніше, ні. Ми маємо справу щонайменше із серійним зразком, а не з трьома унікальними машинами.

Марат повільно пройшов уздовж столу, розглядаючи моделі.

Три машини.