День 49

На третій день після початку активного розгортання марсіанської бази рогаті нарешті запустили споруду, призначення якої людство намагалося визначити протягом останніх кількох діб. 

Масивна конструкція, яка досі здавалася нерухомим броньованим комплексом, почала повільно розкриватися. Її зовнішні секції розходилися в різні боки, оголюючи глибоко заховані механізми, а вся споруда дедалі сильніше вібрувала, передаючи коливання навіть у навколишній ґрунт. 

Пил піднімався широкими кільцями, закриваючи нижню частину конструкції, і на кілька секунд розвідникам справді здалося, що на Марсі почався новий потужний поштовх.

— Передаю все в координаційний центр, — коротко доповів Мішель, уже переключаючи дрон на максимальну частоту передачі. — Нехай дивляться в реальному часі.

Зображення майже одразу з'явилося на центральному екрані штабу. На орбіті кораблі отримували бойові завдання, екіпажі займали свої місця, наземні підрозділи переходили на посилений режим чергування. Там, де люди ще залишалися за межами захищених комплексів, командування поспіхом передавало накази прямувати до укриттів. Ніхто не знав, що саме зараз відбувається на Марсі, але після всього побаченого за останні дні чекати чогось безпечного вже ніхто не збирався.

Вібрація ставала дедалі сильнішою. На екрані здавалося, що величезна конструкція ось-ось розірветься від навантаження, а разом із нею почне руйнуватися й поверхня навколо. Оператори доповідали про кожну зміну показників, науковці на Землі намагалися зрозуміти, звідки надходить енергія й куди вона спрямовується. Потім один із сенсорів зафіксував різкий сплеск, і наступної миті з верхньої частини споруди вирвався промінь світла.

Він ударив просто в небо, прорізав розріджену атмосферу Марса й зник у космосі. На кілька секунд усі дивилися на екран, не розуміючи, що саме бачать. Потім оператори почали уточнювати напрямок променя, і система поступово накреслила його траєкторію на моделі Сонячної системи.

— Іде в бік астероїдного поясу, — повідомив один із них. — Між Марсом і Юпітером.

У штабі виникла коротка тиша. Там не було жодної очевидної цілі, жодної станції чи корабля, які можна було б атакувати. Промінь просто продовжував іти в глибину поясу, а марсіанська споруда тим часом не припиняла працювати.

Минуло кілька хвилин. Потім оператор, який стежив за траєкторіями астероїдів, різко нахилився до екрана.

— У мене зміна орбіти.

— Якого об'єкта?

— Зараз уточнюю... Є. Один із великих астероїдів змінив траєкторію.

На екрані було видно, як кам'яне тіло, яке ще недавно рухалося своєю звичною орбітою, почало відхилятися. Спочатку зміна була майже непомітною, але система швидко перерахувала нову траєкторію, і лінія прогнозованого руху простягнулася просто до Землі.

Коли назвали приблизний розмір астероїда, у приміщенні стало тихо вже з іншої причини. Це була не маленька брила, яку можна було б спробувати знищити звичайними засобами. Її маси вистачало, щоб зіткнення спричинило глобальну катастрофу, а наслідки могли забрати життя щонайменше половини людства. І тепер уперше стало зрозуміло, навіщо рогатим знадобилася вся та складна система на Марсі.

Вони не будували просто гармату. Вони знайшли спосіб перетворити астероїдний пояс на склад зброї.

На орбіті вже перебували три кораблі, екіпажі яких мали досвід роботи в космосі, а на борту кожного знаходився характерник. Коли вони отримали розраховану точку перехоплення, командири навіть не стали чекати підкріплення, яке вже прямувало до них. Відстань до Землі скорочувалася, а разом із нею скорочувався й час, за який потрібно було підготувати портал достатнього розміру.

Три кораблі одночасно змінили курс і почали набирати швидкість.

Астероїд ішов їм назустріч, хоча фактично вони самі летіли йому назустріч, намагаючись скоротити час до перехоплення. Характерники почали формувати портал заздалегідь, і поступово між кораблями виникло світле кільце. Щоб воно вмістило величезну кам'яну брилу, кораблі розходилися дедалі далі один від одного, підтримуючи портал спільними зусиллями.

На Землі спостерігали за цим десятки координаційних центрів. Люди бачили, як астероїд наближається до планети, а між трьома кораблями повільно розширюється портал. Помилка навіть на кілька секунд могла означати катастрофу.

Коли до точки перетину залишилися лічені хвилини, кораблі зайняли свої остаточні позиції. Астероїд наближався, портал уже мав необхідний розмір, а характерники тримали його попри навантаження, яке дедалі сильніше позначалося на їхньому стані.

Брила увійшла в світле кільце майже точно по центру. На коротку мить її поверхня заповнила весь портал, після чого астероїд зник, а характерники одразу закрили перехід.

По Землі прокотився крик радості. Люди в командних пунктах обіймалися, хтось просто відкинувся на спинку крісла й закрив очі. Перший удар було відбито, причому без втрат.

Але на кораблях святкувати не поспішали. Один із пілотів ще раз переглянув телеметрію.

— Перед самим входом він змінив напрямок, — сказав він. — Ви це бачили?