День 49

На третій день рогаті здійснили перший удар.

Велетенська споруда на поверхні розкрила гігантські пелюстки та завібрувала так сильно, що розвідникам здалося, ніби почалося марсотрясіння. Вони миттєво почали передавати зображення в координаційний центр, де його проєктували на величезний екран. Людство напружено чекало удару, перевіряючи готовність усіх кораблів, платформ та наземних оборонних систем. Ті, хто не встиг евакуюватися на Нульовий план, поспішали в укриття та бункери. Напруга зростала разом із вібраціями. Розвідники доповідали щохвилини.

Коли здалося, що ще трохи — і планета розсиплеться під ударами механізму, з вершини споруди прорвався промінь світла й ударив у космос. Із Землі могли чіткіше визначити напрямок — він ішов углиб астероїдного поясу між орбітами Марса і Юпітера.

Мовчазні хвилини очікування тягнулися нестерпно довго. Промінь так само впивався в астероїдний пояс. Марс все так само гудів, ніби збираючись розсипатися. Людство завмерло, знаючи: продовження буде — і воно не буде мирним.

І воно прийшло. Один із великих астероїдів відокремився від поясу й почав прискорюватися, прямуючи до Землі. Це була гігантська каменюка, зіткнення з якою означало б знищення щонайменьш пів людства. 

Почався контрольований хаос. Науковці гарячково розраховували траєкторію та можливості перехоплення. Сирени гули по всій планеті. Платформи коригували орбіти, кораблі підіймалися в небо. Людство було готове до будь-якої загрози. Але цей астероїд здавався непереможним.

На орбіті вже висіли три кораблі — кожен із досвідченим пілотом, згартованим екіпажем і характерником. Отримавши дані, вони не стали чекати підкріплення, що вже мчало до них, а одразу рушили назустріч. Портал мав бути величезним — одному характернику потрібно було б занадто багато часу, щоб відкрити такий. Тому всі троє працювали разом.

Кораблі пришвидшувалися назустріч глибі, глиба — назустріч їм. Людство затамувало подих.

Коли до точки перетину залишалися лічені хвилини, кораблі розлетілися в боки, утворюючи між собою коло порталу, що розширювався разом із дистанцією. Вони приготувалися ловити астероїд, як метелика у сачок. Усе йшло за планом. Лишалося кілька секунд. Астероїд плавно входив у світлове коло порталу… Мить — і каменюка зникла. Крик радості прокотився планетою, його, здавалося, можна було почути навіть на Марсі.

Тільки екіпажі кораблів не святкували.

— Бачили? — В останню мить астероїд ніби смикнувся, а потім застиг? — запитав один із пілотів.

Відповів характерник, що керував зеном:

— Це був тест. Вони перевіряють межі наших можливостей.

І він мав рацію. У бік планети вже летіла нова каменюка, запущена тією самою марсіанською пращею-монстром.

Перше звено відійшло на відновлення, а друге кинули на перехоплення. Портал уже формувався. Хвилини тягнулися болісно довго. Астероїд стрімко наближався, ведений підступним променем з Марса. Команда зосереджено слідкувала за другим зеном. Вони були близькі до точки перехоплення. Усе знову йшло за планом. За мить другий камінь мав полетіти в іншу частину сонячної системи, де відкрили вихідний портал.

Перше звено, спостерігаючи збоку, бачило, як друге майстерно маневрує, намагаючись не дати космічному тілу наблизитися до планети. З цього ракурсу це виглядало так, ніби промінь астероїда входить у крихітне голчине вушко між трьома кораблями. Мить — і другий астероїд зник у темряві всесвіту.

Але рогаті вже запустили третій.

Третє звено прийняло естафету. Знову очікування. Знову портал. Знову космічна пастка. Мить…

Камінь раптово змінив напрямок. Крик жаху немов накрив людей хвилею. У космосі перед ними розліталися уламки одного з човнів землян. Астероїд буквально зім’яв його масою — пілот просто не встиг зреагувати. Та й це було майже неможливо.

Портал схлопнувся. Двоє, що залишилися, кинулися за астероїдом — чи то намагаючись схопити край, чи сподіваючись, що корабель третього може… дивом з’явитися неушкодженим. Астероїд знову різко змінив направлення і другий корабель землян розсипався обломками у вибуху. 

— Не йдіть на зближення, вони цього чекають. Всім бортам, обережно. — це був наказ від самого головнокомандуючого. Він особисто спостерігав за побігом захисту.

— Йдемо на перехоплення. Чекайте несподіванок. Тримаємо портал навіть якщо хтось загине. Не можна допустити удару по планеті, — коротко наказав командир.

Перше звено рвонуло на перехват. Відкрило портал — і в ту ж мить астероїд знову змінив курс. Друга трійка увійшла в гру — даремно. Астероїд знову пішов геть, наче мав двигуни з усіх боків і нехтував інерцією.

Тоді на шляху став одинакий корабель з першої трійки. Він вже відкрив досить великий портал самотужки, це було важко для одного характерника, але він впорався. Камінь почав метатися, ніби боявся порталу, ніби не хотів бути викинутим у невідомість. Це перетворилося на дивний танець — один астероїд проти сьоми кораблів та трьох порталів. А з боку планети вже летіли наступні групи землян.

Напруга росла. Але характерники працювали точно й злагоджено. Вони стискалися навколо астероїда, як зашморг, готуючись викинути його за межі системи. Пілоти були напоготові — щоб не сталася ще трагедія. Допомагали й браслети — спільна реакція екіпажів була надлюдською.