Нарада трьох світів

Це була величезна зала, заповнена людьми з трьох світів, хоча насправді єдиного приміщення не існувало. Три її частини розташовувалися на різних планах і були з'єднані широкими стабільними порталами так точно, що межі між ними майже зникали. Крізь один портал було видно стриманий метал і скло Нульового плану, крізь інший — залу Першого, пристосовану для термінової міжнародної наради, а третій відкривався у військово-адміністративний комплекс Другого світу. Люди могли бачити одне одного, чути голоси без затримки й переходити між секторами, хоча фізично їх розділяла не відстань, а межа між реальностями.

Ще зовсім недавно кожен із цих світів вважав себе єдиним домом людства й нічого не знав про існування двох інших. Тепер представники трьох цивілізацій сиділи в одній залі, а військові штаби, наукові центри й характерники вже кілька тижнів працювали разом, не чекаючи, поки політики визначать, як саме називатиметься їхній союз.

Саме це й стало причиною сьогоднішньої наради.

Співпраця між планами розвивалася швидше, ніж система, здатна нею керувати. Характерники переносили людей і техніку між світами, науковці отримували доступ до технологій інших цивілізацій, військові підрозділи брали участь у спільних операціях, а підготовка до евакуації населення Нульового плану вимагала рішень, які вже не могла самостійно ухвалити жодна окрема держава.

Проте формально спільного центру управління не існувало.

Сьогодні представникам трьох світів належало вирішити, чи можна й надалі будувати співпрацю на окремих домовленостях, чи частину повноважень доведеться передати новій структурі, здатній ухвалювати рішення від імені всіх трьох цивілізацій.

Саме тому нарада проходила голосом, а не мислезв'язком. Кожен присутній мав право поставити питання, висловити сумнів або відкрито заперечити. Передача повноважень над арміями, стратегічними ресурсами й міжплановими переходами була надто серйозним рішенням, щоб ухвалити його мовчазним обміном мислепакетами.

У секторі Нульового плану перебував гетьман Сухум зі своїми хорунжими, великий консул людства, координатори станцій і міст. Серед них був і Раєн, який останніми днями майже не залишав центрів евакуації. Їхня цивілізація мала найрозвиненіші технології та промисловість, але водночас першою зіткнулася з необхідністю масового переселення за межі власного світу.

Другий світ представляли координатори на чолі з Раулем, сенатори, генерали та командування планетарної оборони. Серед трьох делегацій саме вони найбільше нагадували людей, які прибули сюди просто з війни. Частина флоту рогатих уже закріпилася в їхній Сонячній системі, і кожне рішення цієї ради для них мало цілком конкретну ціну, яку вимірювали не роками, а життями.

У секторі Першого плану перебували президент України, представники уряду, військові, депутати й характерники. Попереду стояли гетьман Миколай, Дмитро і Марат, а поруч із ними — Ганна. Саме на цьому плані почалося масове пробудження характерників, завдяки яким зв'язок між трьома світами взагалі став можливим. Водночас тут тривала велика війна, а боротьба з Орденом лише починала відкривати справжній масштаб його проникнення.

Кожна делегація прийшла сюди зі своєю проблемою і своїми можливостями. Але сьогодні вперше належало вирішити не те, як один світ може допомогти іншому.

Потрібно було визначити, хто відтепер матиме право ухвалювати рішення, коли вони стосуватимуться всіх трьох.

Головуючий підвівся лише після того, як усі делегації підтвердили готовність до початку.

— Сьогоднішня нарада є відкритою радою людства трьох світів, — промовив він, і його голос одночасно пролунав у трьох секторах. — Більшість інформації, яку ми сьогодні обговорюватимемо, вам уже відома. Тому я не буду повторювати те, що кожен із вас бачив у звітах. Сьогодні нам потрібно відповісти на інше питання: чи можемо ми й надалі діяти як три незалежні системи, коли рішення однієї дедалі частіше визначають майбутнє двох інших?

На центральній проєкції з'явилися три світи.

— Ми вже залежимо одне від одного значно більше, ніж готові визнати, — продовжив головуючий. — Але досі кожне спільне рішення потребує окремих домовленостей. Сьогодні ми повинні визначити, чи здатна така система працювати далі.

Першим слово взяв Рауль. Він говорив зі свого місця, спираючись руками на стіл перед собою.

— Для Другого плану це питання вже давно перестало бути політичним. Ми ведемо війну з противником, який не визнає ані кордонів, ані домовленостей і здатен переходити між планами. Рогаті не захопили сусідній світ. Вони знищили там людство як вид, після чого почали змінювати саму планету під власні потреби.

Над столом зображення знищеного плана змінилось зображенням Марса. Навколо червоної планети засвітилися позначки ворожих об'єктів і кораблів.

— Тепер вони прийшли до нас. Частина їхнього флоту закріпилася у сонячній системі й продовжує накопичувати сили. Завдяки характерникам і технологіям Нульового плану ми отримали можливості, яких не мали раніше, але це не означає, що ми перемогли. Поки що ми лише виграємо час.

Один із сенаторів Другого плану підвівся майже відразу.

— Саме тому ми готові до військового союзу. Але сьогодні нам пропонують значно більше. Якщо ми створюємо спільне командування, хто матиме право вирішити, куди відправляти наші війська? Якщо одночасно виникнуть дві катастрофи, хто визначить, яка з них важливіша? Якщо можливостей для евакуації не вистачатиме, хто вирішуватиме, кого рятувати першим?