Роздiл 47

Розділ 47.

Загін тіні і вогню

---

Оголошення

На світанку біля воріт старого двору зібралося кілька десятків характерників.
Олексій вийшов перший. Зоряна — з Ладою на руках — стояла позаду.
Остап стояв зліва, Тарас — справа. Обоє — у бойовому вбранні.

> — “Сьогодні ми йдемо туди, куди інші не ризикують.
Ми — не герої, ми — тінь і вогонь.
Хто не боїться — зробить крок уперед.”

Виступили шестеро. Потім ще троє.
Мечислав мовчки дивився здалеку, руки за спиною.

---

Підготовка до розвідки

— “Командире, скажу щиро: такого спорядження, як у нас, і на ярмарку не побачиш,” — хмикнув Остап, намагаючись причепити кинджал до лівої ноги.
— “Це тобі не ярмарок, а пітьма в чистому вигляді,” — сухо відповів Тарас.

Олексій зупинився. Вийняв з наплечника вугляну карту, яку дав йому старий характерник.
Там було позначено місце — Розлом, де, за чутками, зʼявлялися створіння, що не боялись ані меча, ані вогню.

> — “Йдемо туди. Перевіримо, що з ними можна зробити… і що вони можуть зробити з нами.”

---

Вогонь і тінь — перше зіткнення

У лісі біля Розлому було тихо. Надто тихо. Пташки мовчали. Дерева — мовчали.
Земля — м’яка, мов мох. І раптом — вибух темряви.

> З-під землі зʼявилася істота — чорна, безлика, мов сплетіння диму, з очима, що світились сірим.

Тарас кинув оберіг — не подіяв.
Остап вистрелив із лука — стріла розсипалась.
І тільки коли Олексій розкрив долоню, з якої вирвався фіолетово-білий вогонь, тінь заверещала — і розсипалась у пил.

> — “Ну все, командире… тепер я точно за тобою хоч на край світу.
Якщо він, звісно, не тут,” — прошепотів Остап.

---

Несподіване втручання Лади

У той же момент, у хаті, Лада прокинулась.

> — “Йому боляче. Темно. Там холодно.”

Вона торкнулась знаку, який намалювала на дверях — і вогник від її пальця засвітився у вугляній карті, яку тримав Олексій.

> — “Що це?..” — здивувався він.
І побачив, як карта відкриває інший шлях — ледь помітний хід за каменем.

За ним вони знайшли джерело тіні — старий чорний тотем із трьома срібними шипами.
Олексій обпалив його полум’ям, і земля здригнулася.

---

Повернення й нарада з Мечиславом

Вони повернулись пізно ввечері. Всі живі. Але стривожені.

Мечислав зустрів їх у головному наметі.

> — “Вона показала вам шлях. І захистила.
Це перший прояв справжнього ключа.”

Олексій нахмурився:

> — “Тобто є ще й інші?..”

Старий кивнув.

> — “Їх троє. Так було здавна. Три душі, три сутності:
Світло. Вогонь. І Тінь.
Лада — одна з них. Інших поки не знайдено. Але хтось… шукає їх першим.”

---

Кінець розділу. Обіцянка

Увечері Олексій сів біля печі, поруч із Ладою.

> — “Ти зробила сьогодні більше, ніж деякі дорослі за життя.”

— “Я просто знаю, де темно. І де страшно. І де ти.”

Він усміхнувся і прошепотів:

> — “Я ніколи більше не дам тебе в образу.
Бо ти — світло. І моє. І її.”