Роздiл 40.

Розділ 40.

Те, що не повинна пам’ятати

---

Початок ночі. Вогонь і тривога

Табір спав.
Лише сова шурхотіла десь у темряві, і жар у вогнищі тлів, мов серце, що не могло заспокоїтись.

Зоряна спала, але обличчя її ворушилось, ніби душа кликала щось забуте.
Уві сні вона стояла в чужій кімнаті.
Навколо — вікна з білими фіранками.
На підлозі — розкидані іграшки.
На руці — обручка.

> Маленька дівчинка, сміючись, ховається під стіл.
А чоловік з сивиною на скронях говорить лагідно: — “Ти завжди з ножем, навіть у халаті.”

> Вона сміється. Підкидає ніж, ловить.
І каже:
— “Бо я — твоє тихе лезо.”

Вона різко прокидається.

---

Тиша, яка ріже

Дихання рване.
Серце гупає, мов після бою.

> — “Що це було?.. Хто той чоловік?.. Чому він мені знайомий?..”

Вона обхоплює голову руками.
У голові — голос маленької Лади:
— “Ти — як мама. Тільки з мечем.”

---

Зустріч поглядів

На світанку вона сидить біля струмка.
Вода холодна, але не будить.
Олексій підходить. Не каже ні слова.

Її голос — трохи хрипкий:

> — “Мені снився... інший дім. Інший світ. Я там була… жінкою. Дружиною. Матір’ю.”

Олексій дивиться просто в очі.
— “Ти пам’ятаєш ім’я?”

Вона заперечно хитає головою.
— “Лише ніж. І очі. Такі, як у тебе.”

> Олексій мовчить.
Стиснув кулак. Але не сказав нічого.
Бо він не мав права ламати її волю до тих пір, поки вона сама не згадає все.

---

Небезпека наближається

Того ж дня прибув гонець.
На ньому — чорна стріла з срібною обмоткою. Це знак тривоги з південного краю.

> — “Бачили постать, що йде у вогні. Не залишає сліду. Але квіти після неї — гинуть.”

— “Мов посланець Порожнечі,” — промовив Опанас.

Олексій стоїть, слухає, і вмить — завмирає.
Бо стріла…
…на її дерев’яному держаку вирізано той самий знак, що був на броні зрадника із Землі.

---

Вночі Остап і Тарас готують спорядження.
Олексій дивиться в небо, а Зоряна — на його руку, яка знову стиснута в кулак.

> — “Ти щось знаєш,” — каже вона.

> — “Я підозрюю,” — відповідає він.
— “І якщо це справдиться — нам треба бути готовими не просто до бою. А до вибору, від якого зміниться все.”