Характерник вогонь нового життя.

Роздiл 32.

Розділ 32.

Чорноліс і вогонь, що пам’ятає

---

Розмова з Ладою

Лада чекала його біля вогнища.
В її очах була буря, яку вона стримувала ціною всього, що мала в собі.

— “Я бачила її, Олексію.
Твою доньку.
У сні. Вона була серед білих гілок. І назвала тебе татом.”

> Він сів навпроти, мовчки. Очі запеклися від згадок.
Ніхто, крім Лади, не наважувався говорити з ним про те, що боліло найбільше.

— “Її душа… ще шукає. Але вона не одна.
Є інша — темна. Та, що поглинула тіло ворога.
І вони йдуть назустріч.”

Олексій промовив крізь зуби:

— “Я знайду її. І якщо треба — пройду крізь усе. Навіть себе.”

---

Остап: нова легенда

Тим часом Остап у кутку малював на щиті вугіллям якусь карту.

— “Ну що, панове характерники, ми ще троє…
Але з Ладою — уже четвірка.
Додамо ще Зоряну — буде п’ятірка.
Я пропоную назвати нас «Характерне братство Вогняного Чуба».”

Тарас, не піднімаючи брови:

— “І це ти серйозно?”

Остап серйозно:

— “Звісно. Бо у кого ще з усіх братств є командир, що вміє запалити вогонь… думкою?”

---

Новий наказ

Вранці до них прибув гонець.
Характерник старшого роду. Сивий, з очима бурштинового кольору. У голосі — вітер гір.

— “Командире Олексію.
Вам надається дозвіл і завдання:
зібрати загін, перейти Чорноліс і знайти втрачену обитель предків, де зник один із Верховних.
Там бачили… душу, що має полум’я, але не має серця.”

Олексій кивнув.
— “Приймаю. Мій загін — готовий. Ми не загубимось. Бо пам’ятаємо шлях.”

---

Підготовка до походу

Тренування йшли щодня:

Олексій учив: тиші, обходу пасток, читанню знаків на землі.

Остап придумав систему жестів, схожих на танець.

Тарас створював захисти з магічного плетива.

Зоряна тренувала силу духу в медитаціях.

> А Лада — малювала. Те, що бачила у снах. Білі дерева. Очі доньки. Тінь… ворога.

---

Останній вечір

Усі сиділи біля вогню.
Тиша була не порожня, а тепла.