Глава 21. Немає сили, могутнішої за кохання? 3.

В їдальні запанувала абсолютна тиша і навіть стукіт ложок припинився. Усі, кому довелось бути присутніми при цій ганебній сцені, затаїли подих, очікуючи на розв’язку.

Та звідки  вона узялася, ця Женька?! Я гадав, що після того, як я «запросив» її на «побачення» до будинку помираючої відьми, вона й близько до мене не підійде! В кращому випадку зібрала б свої речі і поїхала геть.  В гіршому просто знайшла б для себе більш адекватного хлопця.

Та вона залишилася. Можливо, руда й не збиралася продовжувати з неадекватним коханцем, тобто, зі мною, стосунки, але тут вона побачила Дарину, звісно, єство заграло, а ревнощі – то страшна штука. Вона навмисне підійшла і підставила мене перед суперницею.

І що тепер мені робити?

Відьмочко, не мовчи, бо мені вже страшно…

Дарина довго мовчала, потім повільно облизала ложку і з цоканням, що зазвучало у цілковитій тиші, мов зведення курка, запитала, продовжуючи мозолити очима вхідні двері:

- І що це було? 

- Ммм… Нічого такого… Н-навіжена дочка господаря кінзаводу…

Дарина повільно повернула голову в мій бік і запитала прямо:

- У тебе з нею був секс?

- Е-е-е… Ммм… Та… трохи було…

Відьма різко встала. Стілець впав.

- Кохана!.. Я не думав, що ще колись зустрінусь із тобою! Та й ти сама за цей час мало не вискочила заміж… Повинна зрозуміти…

- Нащо ж ти мені збрехав, що не маєш ні з ким стосунків? – пригвоздила мене до стільця дівчина.

Наша тільки-но збудована єдність, наша незмірна цільність рушились на моїх очах. Здавалось, що розсипається в порох піраміда Хеопса, що здавалася вічною, і вітер розносить її тлінні рештки по пустелі.

Дійсно, нащо я збрехав? Вона ж одразу мені розповіла про заміжжя. Думав, що вона ніколи не перетнеться із Женькою? Сподівався, що руда виявить розважливість, і не розповість про наші стосунки? Та ні про що я не думав! Та й яка різниця, нащо? Головне, що я збрехав коханій. А я не мав права такого вчиняти. Йолоп!

- Дарино!.. Пробач… Я порвав з Женькою…

- А їй ти про це сказав чи забув? – єхидно запитала відьмочка і рушила до виходу.

Йти за  нею чи дати їй час для роздумів? А до чого вона додумається наодинці? Що, як не пробачить? Але ж не можна загубити почуття, що з’єднують нас вже не перше життя!

Коли я кинувся навздогін, то виявилось, що Даринка замкнула двері спальні Кудеяра зсередини.

- Кохана моя! Не проганяй, прошу! Спробуй зрозуміти! То була тимчасова слабкість чоловічого тіла… Я ж тобі нічого не обіцяв! Навпроти, я не хотів лізти в твоє життя. Я після тієї ночі в хатинці кілька місяців був одинаком. А тут вона трапилась, Женька, сама запропонувала… Сказала, що їй потрібен лише секс… Чуєш? Лише секс! Не було нічого навіть подібного до того, що я відчуваю до тебе! Дарино, пробач!..

Ні слова у відповідь. Я чув, як вона нервово ходить по кімнаті, як жбурляє на підлогу одяг, як скрипить ліжко, коли вона лягає.

Ніч я провів напівсидячи, під дверима коханої. Трохи дрімав, трохи впадав у забуття. Коли вранці Дарина нарешті вийшла з кімнати, то сказала лише одну фразу:

- Якщо ти обманув мене раз, я більше ніколи не зможу тобі повірити.