Глава 19. Знайти відьму. 4.

За кілька днів після того, як я почав зустрічатися з Женькою, мене спіймав за рукав Кудеяр і повів до свого «кабінету».

- Це вона, Григорію?

- Про що ви? Не розумію…

- Все ти розумієш. Я про доньку господаря, з якою ти трешся на сіннику!

- А… Я…

- Не мимри! Я ні в чому тебе не звинувачую. Молода кров – це все природньо. Просто скажи мені – вона та відьма, яку ми шукаємо?

- Я… Я не знаю. Я нічого такого не відчуваю. Ви, з вашим досвідом, швидше можете відчути…

- Якби міг – не питав би тебе. Силу відьми, якщо вона ще спить, я не можу ідентифікувати. Енергії в цій дівці до біса. А чи є відьомська сила – це питання. Та за пророцтвом Ясновиди саме нащадок Сірка має привести відьму! А донька господаря до тебе прилипла, мов банний лист. То це й наводить на певні думки…

Я задумливо почухав потилицю:

- Такий варіант цілком можливий. Багато чого вказує на те, що Женя може бути носієм відьомської сили. Її енергійність, сильний характер, вольовий дух. А як вона виглядає у вишитій сорочці у місячному світлі…

- Пррру! Не в той степ поїхав, хлопче. Та я твою думку підтримую. Слід відвезти дівчину до Ясновиди, та підтвердить, чи справді вона – потенційна відьма, на що я дуже розраховую. Запросиш її завтра зранку у невеличку подорож. Тільки заздалегідь не кажи, куди й навіщо. Добре?

- Хай буде так, - погодився я.

Вночі, після гарячого сексу на сіннику, я запропонував Женці:

- Поїдемо завтра в одне місце?

- Куди?

- Поки не скажу.

- Навіщо?

- Хочу тобі дещо показати…

Женька хмикнула і погодилась.

*       *       *

Я, чесно кажучи, сподівався побачити таку собі хатинку на курячих ніжках посеред лісу, та приїхали ми в звичайнісіньке село, і дім у відьми був звичайнісіньким, середнього достатку, обгороджений євро парканом.

Женька всю дорогу, всі п’ять годин, крутилася на задньому сидінні Кудеярового джипа, де ми з нею сиділи, нудилася, намагалась випитати у мене, куди їдемо, тягнулася за поцілунками і, мабуть, полізла б в штани, коли б не Кудеяр, що слугував сьогодні нам водієм.

Коли ми зайшли до будинку, я був неприємно вражений запахом старості й хвороби, на що сильно зреагував мій вовк. Стара лежала в ліжку, маленька, худа, і не скажеш, що була вона носієм могутньої відьомської сили.

- Що? Куди ти мене привів? – Женька затулила пальцями носа, рвонулася, та я міцно тримав її за руку. – Пусти!

- Стій.

Поруч з’явився Кудеяр.

- Скільки ж їй?.. – повернувся я до вчителя, запитуючи пошепки.

- Якщо ти цікавишся, скільки років Ясновиді, то сто одинадцять. Якщо питаєш, скільки їй залишилося, то вона протягне до того часу, поки не передасть силу молодій відьмі. Повір, Ясновида прожила яскраве повноцінне й довге життя. Але вона, на жаль, не безсмертна.

Стара почула розмову, ворухнулася, розплющила очі. На диво, очі її зовсім не виглядали старими, навпроти, в темних прірвах вирувало життя.

І голос її теж не був голосом столітньої бабці, навпроти, він звучав чітко і вирізнявся вольовими командними нотками.

- Кого ти привів до мене, Кудеяре?

- Нащо питаєш, Ясновидо? Ти ж і сама все бачиш.

- Бачу. Нащадка Сірка бачу, бачу його вовка. Але я прохала привести відьму!

- Та пусти ж мене, божевільний! – продовжувала вириватись Женя.

- А-а-а… Еммм… - почав запинатись чародій. – Нащадок Сірка якраз і привів відьму…

- Чи ти зовсім сліпий, чи ще й глухий, Кудеяре! Відпустіть ту нещасну дівчину, що скоро зомліє! Мені потрібна справжня відьма! Я вже не можу більше псувати повітря на цій землі! Я маю піти!

- Пробач, Ясновидо, - знітився чародій. – Ми знайдемо відьму. Потрібно ще трохи часу. Почекай… - Ухопив дівчину за руку і потягнув до виходу.

- Немає часу, Кудеяре!..

Слова старої наздогнали чародія вже коло дверей.

- Я знаю… - видихнув він.

- А ти зачекай, нащадок Сірка! – відьма трохи підняла голову, щоб краще мене розгледіти. – Чому ти не привів справжню відьму, хлопче? Ти ж бо давно вже зустрів її… І ти відчув її…

Очі старої вирували і я згадав, у кого бачив такі самі незвичні райдужки.

Звісно, у Дарини.

І я знав, куди я зараз повинен направити стопи.

До мисливського будиночку на схилі однієї з мальовничих Карпатських гір.