Глава 19. Знайти відьму. 3.

Женька попливла – і навіть жабки змовкли. Чувся лише легкий плескіт. Вона пропливла до центру ставочка і повернулась. Вийшла з води, викручуючи мокрі руді коси. Забрала з моїх рук одяг і, не витираючись, натягла на себе. Виглядала вона дещо розчарованою.

- Ти мов німий. А з друзями ще який балакучий.

Та сам себе не впізнаю, але продовжую мовчати. Облизнувши губи, Женька взяла ініціативу на себе, потягла мене за руку. І я рушив, мов цуцик на повідці.

Донька господаря привела мене на сінник, де вже чимало сіна наскладали на зиму для коників. Розвернулася різко, зазирнула в очі:

- Я не гарна?

- Що ти? Дуже гарна?

- Ти мене не хочеш?

- Жень, я не такий, як усі…

- Та вас тут сімдесят сім «не таких»! І я однаково когось з вас виберу. То чом не тебе? Я ж не пропоную на мені одружитися. І кохання до гробу не обіцяю. Просто секс. І пігулки я п’ю протизаплідні. То чого тобі боятися?

Я сковтнув. Тіло підтверджувало слова юнки. Чому б ні? Вона знає, хто я, і це її не лякає. То чому б ні? Тут на думку прийшло, що може Женька і є та відьма, яку розшукують і Кудеяр, і Прокуда? Руда гаряча штучка у вишиванці. Дуже правдоподібно виглядає.  А між відьмою та характерником можуть бути стосунки?

Подумати над цим актуальним питанням Женька мені не дала, бо її вправні ручки вже потяглися розв’язуватмотузку на моїх штанях. А, нехай!

Я піддався на чари рудої і не пошкодував ні на хвильку. Вона була вміла й затята. А я безмірно скучив за жіночими принадами.

З того часу ми мало не щоночі зустрічалися на сіннику. Товариші підколювали, жартували, та я розумів, що кожен бажав би опинитись на моєму місці. Гаряча студентка подобалась мені все сильніше й сильніше. Не так, як Дарина, по-іншому. Дарину вибрав мій вовк, він розум втрачав від одного її запаху. І серце моє тріпотіло. І навіть було б достатньо просто сидіти поруч, тримати її за руку. Якщо чесно, я б не наважився на щось більше, якби вона тоді сама не потягнулась до мене. І було все, мов у казці. Цілковите розчинення, абсолютне блаженство. Але  на сьогодні Дарина була для мене недосяжною мрією, світлим спогадом. До неї тягнулося все моє єство, і людське, і вовче.

До Женьки ж, навпроти, рвалося моє тіло. Втім, вона сама одразу розставила крапки над «і», запевнивши, що між нами буде тільки секс. Та, можливо, згодом він переросте у щось більше?