Глава 19. Знайти відьму. 2.

Женька була дочкою власника кінного заводу, двадцятирічною безтурботною студенткою, яка вирішила навідати батька під час літніх канікул. Це був справжній вихор. Дівчина просто пашіла енергією та здоров’ям. Рум’янець не сходив з округлих щічок з привабливими ямочками. Сині очі блищали, мов озера на сонці. Кирпатий носик, вкритий веснянками, так і ліз куди не треба. Вишита сорочка чудово компонувалася з коротенькими шортиками. Непосидюча красуня з’являлася то тут, то там. Лев’яча грива яскравого рудого волосся летіла за нею. А усі юнацькі очі дружно поверталися слідом.

Компанія з сімдесяти семи бравих юнаків Женьці сподобалась, і вона вирішила подовше погостити у батька. Роботи вона не цуралася, допомагала годувати коней, розносити тарілки та мити посуд.

Звісно, що від неї не залишилося таємницею, чим ми займаємось. Та наші суперсили не злякали дівчину, навпроти, зацікавили.

Десь на третій день після своєї яскравої появи, Женька під час вечері, ставлячи коло мене тарілку з перловою кашею та тушкованим м’ясом, потріпала мене по волоссю і шепнула на вухо:

- Поїси – виходь до ставка. Щось покажу.

І я вийшов.

Ставок був недалеко, в обрамленні намиста з верб він здавався чарівним дзеркалом, особливо зараз, коли промені сонця, що збиралося на захід, розфарбували небо ніжними рожевими та бузковими барвами, які відбивалися у тихій стоячій воді. А ще ці запахи різнотрав’я… Ці жабки зі своїм концертом…

І Женька у вінку з польових трав. Гарна, мов мавка лісова.

- Знаєш, - заговорила вона, побачивши мене, - раніше дівчата плели вінки і кидали у воду. Який парубок той вінок витягне, з тим зустрічатись доля. Та нащо б я так робила? Вода у ставку стояча, то нікуди він не попливе. Краще відкинемо зайві клопоти.

З цими словами юнка зняла зі своєї голови вінок  і наділа на мою.

Я стояв мовчи, не опирався, але й не проявляв ініціативи. Раніше в моєму життя завжди поруч хтось був, та серйозно до стосунків я не ставився, міняв дівчат, як рукавички. А з того часу, як вперше перетворився на вовка, не мав ні з ким відносин. Окрім одного разу, в мисливському будиночку, коли й сам не зрозумів, як усе трапилось. Розумом я вирішив, що не буду нікому з дівчат псувати життя. Та плоть зараз кричала й вимагала свого. Тому я боявся навіть ворухнутись. Боявся, що не зможу стримати себе.

- Не гальмуй! Пішли купатися! Вода тепла, мов парне молоко!

З цими словами Женька скинула через голову вишиванку і  я заплющив очі, щоб не дивитись на повні білі груди, що так пасували до тонкої талії дівчини.

«Не піддавайся!» – вмовляв сам себе.

Та чари юності перемагали. Женька хмикнула, сунула мені в руки сорочку, стягла шортики, під якими нічого не виявилось, і поволі рушила у воду. І звідки я все це знаю? А-а, мої ж очі мимоволі розплющились.

Спокусниця зайшла у воду по груди, і не дивитися стало просто неможливо.

- Гей! Заходь! – махнула рукою. – Ну, як хочеш.