Глава 15. Від таких чоловіків не відмовляються. 2.

*       *       *

А далі закрутилося, немов карусель посеред ярмарку. Ми зустрілися з Олександром завтра. І післязавтра. І після-післязавтра. І далі щодня.

Він водив мене в найдорожчі ресторани, на закриті прем’єри, на елітні виставки. Я пізнавала з ним світ багатих людей. До цього вважала свою сім’ю доволі забезпеченою. Та тепер дізнавалась, що існує ще й світ надбагатих. І в цьому світі Олександр був, мов риба у воді. Легко заводив знайомства, добре орієнтувався у нових тенденціях. А я пливла за  ним, мов спіймана на спінінг рибка. Інколи хотілося зірватися, але поруч із лордом було зручно, безпечно та цікаво. І я пливла далі, не роздумуючи особливо, куди припливу врешті решт.

- На море ми так і не поїхали, - зітхнула Ксюша, коли я примудрилася викроїти у своєму розкладі хвильку для зустрічі з подругою.

- Так збирайтесь – і гайда!

- Ми ж хотіли усі разом… Із тобою, Даринко.

Я здвигнула плечима:

- Сама бачиш, як усе складається. Для мене це теж виявилось несподіванкою.

- Ти його хоч кохаєш, свого лорда?

- Я… не знаю. Впевнений він у собі, а мені такого і треба.

- Старший він за тебе.

- Ти ж мене знаєш, я схильна до авантюр і необдуманих вчинків. А Олександр вміє мене пригальмувати. Та з ним і не хочеться чогось такого витіяти.

- Розумію, поруч із лордом ти і сама стаєш манірною нудною леді.

- Та ну тебе! – жартівливо штовхнула подругу в плече.

- Як нога? – поцікавилась Ксюха.

- Вже майже не відчуваю. Олександр водив мене до якоїсь елітної клініки, купив мазі, виготовлені аж в Австралії з місцевих цілющих рослин.

- І знов Олександр… Він заполонив увесь простір навколо тебе.

- Знаєш, подруго, мені й самій інколи страшно стає. Наші стосунки розвиваються занадто швидко. Може, ще не пізно зіскочити з поїзда?

- Гадаєш, не пізно? Ні, дорога, ти вже ув’язла у цьому по саме горлечко.

- Інколи хочеться зупинитись, повернутись у своє веселе студентське життя… Ксюшо, може, порвати з лордом?

Подруга хитнула головою.

- Ти й сама розумієш, що від таких чоловіків не відмовляються, Даринко.