Глава 9. Нащадок Сірка. 2.

А багато цікавого вдалось розкопати! Прізвище моє - Сірко, та я ніколи навіть не пов’язував себе з родом відомого отамана, але тепер маю визнати, що це цілком вірогідно.

Можна сказати, що кошовий Іван Сірко є найвідомішим в історії України характерником. Характерник – від слова «хара», енергія життя, якою вправно володіли деякі козаки. «ник» - означає «той, хто володіє, охороняє» Характерники – носії давніх сакральних знань, володарі таємних сил. У численних розповідях вони не боялися ні кулі, ні шаблі, наводили мару на ворогів, лікували рани, мало не з мертвих піднімали побратимів, оберталися при потребі на вовків чи хортів (а в давні часи назви «вовк» і «хорт» означали одне й те саме, бо собаки, зрештою, і пішли від лісових хижаків вовків).

У знаменитого отамана було два сина і дві доньки, тож рід його розповсюдився. На сьогодні, виявляється, нараховують в Україні більш, ніж тисячу двісті осіб із прізвищем Сірко. І це означає, що кожен з них може бути нащадком характерника. О, якщо це – правда (а така кількість свідчень не може не нести під собою реальної основи), то кров Сірка могла й справді дійти, хоч і в розбавленому вигляді, до наших часів. І проявитись при певних обставинах у мені!

Ця думка просто заворожувала і я продовжив знайомство з легендами та стародавніми документами, які відкривали переді мною життя відомого отамана. І було це цікавіше за художній роман!

Народився Іван із зубами і, коли жителі селища вимагати полишити немовля життя через те, що він – потенційних чаклун, батько виніс маля на раду зі словами: «Цими зубами мій син Іван буде гризти ворогів Христових!» Ріс хлопчик хворобливим і слабким, та діти боялися з ним товаришувати. А сили його прокинулись після однієї події, коли він мало не загинув у лісі, стикнувшись із вовчицею. Повернувся до села з вовченям, якого вигодував, виростив, як вірного друга. Звісно, через це ще більш його стали цуратися. Попросився до козаків, які зупинялись у селі. Посміялися над худорлявим підлітком, мов, коли зможеш пройти усі пороги Дніпра – тоді приймемо тебе на Січі. Повернулися козаки на Хортицю – а там їх вже очікує мовчазний підліток з ручним вовком. На Січі Іванові довелось опанувати важку науку виживання, оволодіти секретними техніками бою. А опісля пройти низку складних випробувань, під час яких не раз опинявся на межі життя і смерті, через що його сили та здібності змогли повністю розкритися.

Згадують, що кулі Сірко ловив руками і назад посилав. Під час бою міг злетіти у повітря. Виходив на бій з голими руками. Під час молитви-медитації «духом» відвідував стан ворога і дізнавався усі його секрети. Прямо на полі бою заживляв рани побратимів. Міг довго обходитись без їжі та води. Вбив чорта на річці, яку так і назвали: Чортомлик. Та багато ще чого. Більшість розповідей здавалася вигадкою, та… нема диму без вогню, як-то кажуть мудрі люди.

Та, головне, що кошовий отаман не програв жодної з 244 битв, в яких приймав участь! І навіть після смерті запорізькі козаки довго зберігали його домовину і навіть інколи брали із собою у важкі бої. І 20 років возили на війну його правицю, піднімаючи її у боях на списі з криком: «З нами Бог, і рука, і душа отамана Сірка!» І вигравали!

Одна лиш слабкість була у знаменитого характерника – це його кохання. Здебільшого козаки намагалися не закохуватись і не заводити сімей. Та Іванові не вдалося. Долю і на коні не об’їдеш. А його доля – чарівна Софія, його тил, його підтримка, його життя… І його слабкість. Бо доводилось поступатися своїми принципами, коли загрожували життю його дружини та дітей. А коли Софію вбили – Іван повернувся додому, сам собі виготовив домовину, ліг і помер, бо не вбачав більш сенсу життя.

Така от сумна історія.

А якщо проаналізувати ці сни… Сни, що почали мені снитися після повернення з Карпат… Вони такі живі та яскраві, що маю повірити: все це мало місце в минулому. Гриць Сірко цілком може бути одним з нащадків відомого характерника, бо той помер у 1680-му, а події, яким я стаю свідком у моїх дивних снах, відбуваються вже на початку вісімнадцятого століння. І, очевидно, не просто нащадком, а втіленням душі. Тоді, виходить, що Одарка зі сну – то в попередньому житті кохана дружина Івана Сірка?

А те, що уві сні я зливаюся з особою Гриця, лише підтверджує переселення душ… Невже знаменитий отаман втілився і в мені?

Бр-р-р! До чого ще можна додуматись? Маячня!