Єва. Перша зустріч.

Єва різко вдарила по гальмах. Вона вже багато разів була у батька на роботі, та цього разу щось наче нашіптувало їй на вухо: не йди, дівчино. Прогнавши геть тривогу, Єва подивилася на своє відображення у дзеркалі. Глибокий погляд успадкованих від матері чорних очей підкреслювали гострі, майстерно виведені стрілки. Волосся, охайно укладене в скромний пучок, класична блузка з широким поясом - тренд сезону. Єва вміла заховати за вдало підібраним одягом внутрішній неспокій. Але чому ж так шкребуть коти на серці?

Єва знала, точніше, здогадувалась. Чергова суперечка з матір'ю вибила її з колії. Дівчина завжди була батьковою улюбленицею, матір же ставилась до неї досить холодно. Що б Єва не робила,все одно натикалась на гримасу незадоволення. З часом вона звикла до цього, і вже не подавала вигляду, що їй боліло те, що вони з матір'ю на ножах.

Викинувши з голови похмурі думки, Єва взяла ноутбук і рушила до парадних дверей клініки. Якийсь хлопець, здається, Євин ровесник, збирався зайти, та помітивши її, притримав двері, і пропустив її вперед. Минаючи хлопця, Єва помітила в його руці пластиковий пакет з апельсинами. 

"Прийшов провідати когось" - зробила висновок. Втім, їй було не до хлопця. Дівчина швидким, впевненим кроком дійшла до кабінету батька, але зупинилась, почувши приглушені голоси з-за дверей. Мабуть, в батька нарада. Можна зачекати, але ж Юля, мабуть, вже приїхала, і малоймовірно, що вона витримає бодай годину втоваристві Євиної матері. Тож дівчина зібралась з духом і постукала у вільхові двері з табличкою "Головний лікар".

Голоси стихли. Щось упало, почулась метушня, бурмотіння і шурхіт. А тоді двері відкрив насторожений батько.

 - Євочка? Що ти тут робиш?

 - Ти ноутбук вдома забув, - Єва увійшла в кабінет, і здивовано вигукнула: - Ліза? А ти тут яким вітром?

Хрещена виглядала не менш стривожено, ніж Павло Іванович. Єва звернула увагу на бездоганну блузочку Gucci, на якій бракувало ґудзика. Ліза помітила цей погляд і поспішно накинула піджак. Потім підвелася, скорчивши скорботне обличчя.

 - Єво, у Клавдії Петрівни стався напад епілепсії. Вона зараз у лікарні твого батька. Я приїхала поцікавитися станом її здоров'я.

 - Так, Євочко, - несподівано підтримав Лізу батько, - Якщо хочеш, можеш провідати її. Вона в десятій палаті.

Єва насторожено вийшла з кабінету. Щось тут не клеїлось. Вона пам'ятала Клавдію Петрівну ще з дитинства - старенька часто сиділа з нею коли батьки хотіли провести час вдвох. Бабця часто розповідала Єві про своє життя, з сумом згадуючи померлого чоловіка (уві сні тромб відірвався), і з досадою відгукуючись про Лізу - єдину доньку баби Клави. Коли Єва була зовсім малою, Ліза і баба Клава дуже посварились, і з тих пір майже не розмовляли. Не дивно, що Єві здалось підозрілим, що хрещена приїхала до своєї матері через стільки років після сварки. Ще й ґудзик не давав спокою...

...Єва легенько відчинила двері в палату. Зараз вона побачить бабу Клаву і все в неї розпитає. Але ж ні - біля ліжка старої вже сидів якийсь хлопець. Єва упізнала його - той самий, що галантно відчинив їй двері клініки. Світловолосий, високий, міцний хлопець, приблизно Євиного віку, одягнений у традиційний Adidas та білі кросівки.

 - Євочка! Дитино, а як ти дізналась що я тут? - баба Клава несподівано подала голос і перервала Євине розглядання хлопця, - Це батько тобі сказав що я тут лежу?

Незнайомець підняв очі, і Єва просто потонула в них. Ніколи ще вона не зустрічала таких пронизливо-сірих, аж прозорих очей... На мить вона навіть забула, що хотіла сказати.

 - Я, мабуть, пізніше зайду, бо у вас гості, - посміхнулась ніяково, позадкувала до дверей, і швидко прошмигнула в коридор.

Що робити? Єва не збиралася сидіти під палатою і чекати, коли той хлопець вийде. Краще піти до батька в кабінет і пересидіти там. Якщо Ліза ще не пішла, спитати її про бабу Клаву...

Єва ще не дійшла до кабінету батька, а вже помітила в кінці коридору Лізину постать. Хрещена швидко йшла до виходу, і Єва розуміла, що вже не встигне її наздогнати, тому пішла прямо до батька.

Павло Іванович стояв обличчям до вікна, і милувався пейзажем.

 - Ти щось забула, кицю?

Кицю?! Єві перехопило подих. Батько ніколи її так не називав. Боковим зором вона помітила під робочим столом батька червоні трусики Victoria's Secret. Такі, які носила Ліза... Раптом стало зрозумілим і батькове збентеження, і Лізин ґудзик, і причину її візиту до Павла Івановича - хвора мати тут зовсім ні при чому.

 - Тату, як ти міг?!

Павло Іванович різко повернувся на доччин голос.

 - Євочко?.. Це... Це не те, що ти подумала! Ти все не так зрозуміла!

 - Я все правильно зрозуміла, - голос Єви тремтів, та вона намагалася не подавати виду. А тоді демонстративно підштовхнула туфлею до батька червоні трусики. Мовчки розвернулася і вийшла з кабінету, а потім кинулась бігти, не розбираючи дороги. Повернувши в один коридор, дівчина ледь не збила когось, але не звертаючи уваги побігла далі, і лиш опинившись на парковці, сіла просто на асфальт, притулившись спиною до машини, і нарешті дала волю сльозам.

Через деякий час Єва відчула, як до плеча торкається чиясь рука.

 - Йди геть, - промовила вона, зарившись обличчям в долоні, - я не хочу тебе бачити!

 - Клавдія Петрівна дуже хоче тебе побачити, - почувся незнайомий голос. Єва налякано підвела голову, і, на свій подив, побачила того самого незнайомця.

 - Вибач, - прошепотіла, - Я тебе з іншим сплутала.

 - Нічого, - Він присів поруч, - Єва, так?

Єва кивнула головою.

 - Мене Тарасом звати. В тебе щось сталося?

Єва зітхнула. Вона просто не знала, що відповісти цьому хлопцю з очима, які пронизують, наче рентген. Та він, здавалося, зрозумів все без слів.

 - Не знаю, що там в тебе сталось, але до баби Клави ти в такому вигляді точно не підеш. Вставай, ми приведемо тебе в порядок.

Дивно, але Єва послухалась його. Вперше в житті.