25 Арсен

За постійною роботою, я не помітив того, як швидко пройшов цей тиждень.

Сьогодні була неділя, а це означало, що у Іри - вихідний. Від самого ранку я докладав всіх зусиль, щоб Янка не турбувала дівчину і та могла довше поспати.

На цей день у нас з донькою вже було багато планів.

- Тату, а давай спершу поїдемо у магазин іграшок, - запропонувала мала, доїдаючи свій борщ.

- Добре, - погодився я, чим дуже порадував Янку.

Ми вже доїдали сніданок, коли в кухні з'явилася Іра.

- Всім привіт. - Сонно промовила дівчина і взялась готувати собі ранкову каву.

- Привіт! - Радісно привіталась Янка, помітивши свою улюблену няню.

-  Добрий ранок. Які у тебе на сьогодні плани, Ірино? - Поцікавився я, роздивляючись її кумедну піжаму з пандами.

- Сьогодні ми з Макаром підемо кудись погуляти, - відповіла Халепенко, сідаючи за стіл.

- Макар - це хто? - З цікавістю запитав я.

- Це мій одногрупник, Макар Самойленко.

- Високий, худий хлопець з довгим носом і в окулярах?

- Не такий же в нього довгий ніс...

- Достатньо довгий, щоб я помітив і запам'ятав його, - посміхаючись, сказав я.

- Макар - хороший хлопець і завжди мене підтримує.

Те, як Ірка захищала цього Макара чомусь дуже мені не сподобалось. 

- І куди ж ви збираєтесь піти? - Запитав я.

- Ще не знаю. Макар сказав, що це буде для мене сюрпризом.

- Гарно провести вам час...

Доївши, ми з Янкою пішли збиратись. Малій вже не терпілось опинитись в магазині з іграшками, тому вона не сперечалась і швидко робила те, що я їй казав.

- Іро, ми з Янкою вже йдемо, - Промовив я, заглядаючи в кімнату до дівчини.

Заглянув і так і закляк на місці. Переді мною стояла гарненька дівчина в коротенькій темно - синій сукні.

Зазвичай Іра Халепенко віддавала перевагу спортивному стилю одягу, а тут сукня...

Крім того, Ірка зробила макіяж і гарно вклала волосся.

- Як я виглядаю? - Поцікавилась Халепенко, помітивши мене.

- Чудово...  - відповів я витріщаючись на дівчину, як баран на нові ворота.

- Дякую. Гарно вам з Янкою провести час. Я теж скоро буду виходити...

- Ми можемо тебе підвезти.

- Дякую за пропозицію, але я, краще, сама...

- Як знаєш. Гарного дня, - Промовив я і пішов на пошуки Янки.

Оце так маєш... З якої це радості вона так вбралась? Можливо, що у них з тим Макаром не звичайна прогулянка, а побачення?

Від цієї думки, мене аж перекосило. І навіщо їй здався той довгоносик?

Ніби довкола мало значно кращих, цікавіших і перспективніших хлопців? Теж мені кавалер...

- А Іра з нами поїде? - Запитала Янка, спускаючись сходами.

- Ні. У Іри сьогодні вихідний і зовсім інші плани...

- Які плани?

- Вона піде гуляти зі своїм знайомим, - відповів я і скривився.

- А довго вони будуть гуляти?

- Не знаю...

І чому я не запитав у Халепенко про те, коли вона планує повернутися додому?