23 Ірина

Коли Арсен привіз із садочка Янку, я вже встигла трохи заспокоїтись і навіть приготувати обід.

Пообідавши разом з нами, Царенко повернувся на роботу, а ми з Яною засіли дивитися мультсеріал про Леді Баг і Супер - Кота.

- Я хочу собі такий костюм, як у Леді Баг, - промовила дівчинка.

- Можемо щось пошукати в інтернеті, - запропонувала я, беручи в руки свій телефон.

- Давай шукати, - зраділа Янка.

Через двадцять хвилин пошуків, нам вдалося знайти підходящий костюм Леді Баг.

- Тут навіть перука є! - захоплено промовила дівчинка, плескаючи в долоньки.

- Так, цей костюм, і справді, крутий.

- Іро, а давай і тобі такий замовимо.

- Ну не знаю... Це буде якось дивно, - спробувала відпетляти я.

- Нічого подібного! Це буде дуже круто! Давай шукати! - Вперто стояла на своєму малеча.

Важко зітхнувши, я взялась за пошуки костюма Леді Баг для дорослих. Я дуже сподівалась на те, що не знайду нічого подібного, але мої надії не збулися.

- Супер! Ти тільки подивись, який він гарний! - Радісно кричала Янка, тикаючи своїм крихітним пальчиком в екран телефона.

- Ага... - Невпевнено відповіла я.

- Іро, я таке придумала! Таке придумала! Треба ще для татка знайти костюм Супер - Кота. Тоді ми всі разом зможемо гратися, - Сяяла від радості Янка.

Ну, як я могла заперечити, коли дівчика була у захваті від власної ідеї?

- Янка, ти ж знаєш, що твій тато дуже багато працює... Я не знаю, чи у нього знайдеться час на такі ігри...

- Тато завжди зі мною грається! Давай шукати йому костюм, - підстрибувала від нетерпіння Яна.

Я уявила собі, завжди серйозного,  Арсена Царенка в образі Супер - Кота і ледь стрималась, щоб не розсміятись. А що? Він теж блондин, як і Адріан.

Дуже сумніваючись у тому, що мій бос оцінить таку чудову ідею, я почала шукати йому підходящий костюм.

На ці пошуки ми з Янкою витратили найбільше часу. Мала ледь не розплакалась, коли довго не було результатів.

Дуже вже дівчинка хотіла втілити в життя свою ідею. На щастя, нам вдалось знайти підходящий варіант.

Потім ми з Янкою пішли на кухню готувати вечерю. Януська так  раділа тому, що ми замовили всім нам костюми, що навіть забулась про свої улюблені ляльки.

Малечі дуже не терпілось розповісти про це Арсену.

- Іро, уявляєш, як зрадіє тато, коли дізнається, що зможе перевдягтися у Супер - Кота?

- Уявляю...

Чим ближче стрілка годинника наближалась до шостої години вечора, тим краще я уявляла, як розсердиться Царенко.

І якщо за Янку я не хвилювалась, бо Арсен її обожнював, то мої перспективи виглядали досить туманно.

- Тато приїхав!! - Заголосила Яна і побігла у коридор, коли почула шум, що звідти доносився.

Ну, все! Зараз мені влетить на повну... Я й так сьогодні завдала Арсену зайвих клопотів через своє падіння зі сходів, а тепер ще й це...

Почувши кроки Царенка  і радісний щебіт Янки, що саме розповідала йому про свою чудову ідею, я аж голову в плечі втягнула.

- То ви з Ірою знайшли в інтернеті спеціальні костюми і вже навіть встигли замовити? - Поцікавився Царенко, заходячи на кухню.

Йой! Оце мені зараз влетить...

- Так! Іра казала, що ми витратили на це кругленьку суму... А що це значить? 

Трясця! Януська, за що ти так зі мною?

- Це значить, що ви витратили багато грошей, - пояснив для доньки Царенко.

Я відчула, як у мене почали трястися коліна і про всяк випадок, опустилась на стілець.

- Ого! Оце ми з Ірою постарались, - зраділа Янка.

- Так, ви - справжні розумниці. Таку гарну ідею придумали...

- Це я все придумала, а Іра мені тільки допомагала, - похвалилась дівчинка.

- Ти у мене така вигадниця, -  промовив Арсен, погладивши доньку по білявій голівці.

- Побіжу і розповім про все Хлої! - Сказала Янка і побігла до себе в кімнату.

- Як ти почуваєшся? - Поцікавився Царенко, уважно мене роздивляючись.

- Зі мною все гаразд...

- Це добре, але мені здалося, що ти якась бліда...

- Тобі здалося. Арсене, ти дуже на мене сердишся?

- За що?

- За те, що я замість того, щоб якось відмовити Яну від її ідеї, я придбала ті костюми?

- Знайшла мені проблему... Придбала і придбала... Крім того, Яна - дуже вперта дівчинка і її важко  відмовити, якщо вона вже щось вирішила.

- Але ж тобі тепер доведеться вдягати костюм Супер - Кота...

- Це ще не найгірший варіант, враховуючи те, що  раніше мені вже доводилось бути злою мачухою для  Попелюшки.

- Злою мачухою? Серйозно? Але ж ти такий серйозний... - Сміючись, перепитала я.

- Яким би серйозним ти не був, якщо твоя чотирирічна донька каже, що ти - фея, то тобі нікуди діватись...