16 Ірина

Почувши від Арсена про те, що я можу переїхати жити до них, я так здивувалась, що мало не впала із стільця.

Ми відвели Яну до сусідки з першого поверху і поїхали забирати мої речі.

Мені дуже не хотілось, щоб Царенку дісталось від баби Тані, тому я запропонувала йому почекати в машині, поки  зберу речі, але хлопець не погодився.

Він заявив, що не боїться злющих бабусь, а даремно... Схоже, що він ще не мав з ними справ і не уявляв того, що може на нього чекати.

- Ага! Ще один хахаль! Правду казала Степанівна про те, що ти пішла по руках! - Закричала баба Таня замість привітання.

- Я не розумію, чому ви, шановна, вирішили, що маєте право пхати свого носа в особисте життя Ірини? - Поцікавився Арсен Царенко, змірявши суворим поглядом, крикливу бабцю.

Краще б він мовчав. В очікуванні криків і лайки, я аж втягнула голову в плечі.

- Я... Я... - Розгублено намагалась видати щось баба Таня, але не встигла.

- Ми приїхали за Іриними речами і зробимо все можливе, щоб швидше звільнити вашу кімнату, - спокійно сказав Арсен, обережно доторкнувшись рукою до моєї спини.

- Добре... Не буду вам заважати, - промовила баба Таня і заховалась у своїй кімнаті.

Виходить, що це тільки до мене вона така смілива, а з Царенком вирішила не зв'язуватись.

Щойно за нею зачинились двері, я видихнула з полегшенням і поспішила збирати речі.

Арсен Царенко з цікавістю роззирався на всі боки. Де ж  ще цей мажорик міг побачити квартиру, в якій ремонт востаннє робився ще за часів срср?

Підозрюю, що лише його взуття коштувало дорожче, ніж всі меблі і техніка, що тут були.

Поки я складала у валізу свій одяг, Арсен з роздивлявся мій фотоальбом.

Закінчивши з ним, він почав переглядати мої книги.

- Я вже все зібрала, - промовила я, оглядаючи кімнату, щоб перевірити чи нічого не забулась.

Знову приїздити до баби Тані у мене не було жодного бажання.

Арсен взяв дві мої валізи, а я прихопила пакети. 

Я не горіла бажанням прощатись з капосною бабцею і збиралась піти  по - англійськи, але Царенко зіпсував мої плани.

Хлопець взяв і постукав в кімнату до баби Тані.

- Ми вже забрали всі речі. Перевірте, будь ласка, стан кімнати, щоб потім не виникло ніяких питань, - сказав він, коли бабця визирнула із свого укриття.

- Я думаю, що там все добре, - промовила вона.

- Я теж так думаю, але буде значно краще, якщо ви все побачите на всласні очі.

Баба Таня неохоче попленталась перевіряти кімнату, в якій я ще сьогодні вранці мешкала.

- У вас є якісь зауваження? - Поцікавився Царенко.

- Ні. У мене жодних зауважень, - запевнила бабця.

Я шоковано спостерігала за дуже нетиповою поведінкою злющої бабці. Виявляється, що вона може бути і такою?!

То це тільки до мене баба Таня була така язиката і криклива?

Попрощавшись, ми з Арсеном вийшли з квартири.

- Дуже неприємна особа... Не уявляю, як ти з нею жила увесь цей час, - сказав Царенко

- Ласкаво просимо в звичайне життя простих смертних... Я жила тут, бо ціна за кімнату була низькою. Правда, я щодня мріяла від неї переїхати, але ніяк не могла зібрати достатньо грошей.

- Я б і години поряд з такою людиною не протримався б...

- Слабак... Це ти ще не бачив, як вона сидить із секундоміром в руках під дверима ванної кімнати, слідкуючи, щоб я не використала зайвої води, - сміючись, промовила я.

- Серйозно?!

- Ще й як... Якщо я барилась, то вислуховувала таке, що тобі краще не знати.

- У мене навіть пристойних слів немає аби сказати, що я про це думаю.