14 Ірина

- Нарешті ти з'явилась! - Накинулась на мене баба Таня, щойно я увійшла в коридор.

Бабця виглядала дуже розлюченою, але я не розуміла, що саме так її розсердило. З тих пір, як я почала працювати у Царенка, то йшла з дому вранці і поверталась увечері.

- Добрий вечір, - привіталась я, знімаючи куртку і роззуваючись.

- Можеш більше не вдавати із себе порядну дівчину, бо вже всі знають про те, яка ти насправді, - сердито промовила баба Таня.

- Що ви маєте на увазі? - Запитала я, бо вже і самій стало цікаво, чому бабця і її подруги почали сумніватись у моїй порядності.

- Ой, ой... Ще й корчить із себе святу невинність! І вистачає ж совісті?! Вже всі знають, яка ти гуляща, Ірко.

Від почутого, я мало не впала на п'яту точку. З якого такого дива я, раптом, стала гулящою?

- З чого ви це взяли? - Шоковано поцікавилась я.

- Думаєш, що ніхто не бачить, як тебе щовечора якийсь хахаль привозить додому? Я, спершу, теж не вірила, аж поки мені Степанівна відео не показала. Я все своє життя була порядною жінкою і не збираюсь терпіти хвойду під власним дахом. А я ж ставилась до тебе, як до рідної внучки, а ти... Який сором!

Я навіть уявити собі не могла того, які пристрасті  вирують тут довкола моєї скромної персони. Баба Таня разом зі своїми подругами вирішили, що у мене стосунки з Андрієм.

- Ви помиляєтесь. Я влаштувалась на роботу... А додому мене водій підвозить, - спробувала я все пояснити.

- Яка ж ти безсоромна! Брешиш мені в очі і не червонієш!

- Але ж це правда...

- Та що ти? Просвіти мене, на яку це роботу може влаштуватись студентка, щоб її водій щодня додому відвозив?

- Я працюю нянею...

- Нянею?! А ще дурнішого ти вигадати не могла?! Бреши та не забріхуйся! У Вікторівни дочка підробляє нянькою і одержує за це копійки, і ніякі водії її додому не возять. Боюсь навіть уявити, кого і як ти там няньчиш. У мене через тебе аж тиск піднявся. Щоб через тиждень твого духу тут не було! Хвойди мені не потрібні, - Сказавши це, баба Таня пішла до себе в кімнату, гепнувши дверима.

А я стояла посеред крихітного коридору і гірко плакала. І де мені за тиждень знайти нове житло за підходящою ціною?

Крім того, було дуже образливо через те, що тепер баба Таня і її пришелепкуваті подружки вважали мене пропащою хвойдою.

Уявивши, як бабці, що постійно сидять на лавці під під'їздом, будуть шепотітися і плюватися мені в слід, я розплакалась ще більше.

Цієї ночі я так і не змогла заснути. Я до другої години ночі переглядала оголошення у пошуках житла, але так нічого і не знайшла.

Вранці я навіть чаю не стала пити, не говорячи вже про сніданок. Баба Таня дивилась на мене з такою зневагою, що я не хотіла знаходитись поряд з нею зайвої хвилини.

Через вчорашні події, я геть забулась про контрольну і тепер була впевнена у тому, що точно її завалю.

На перервах між парами і на лекціях я продовжувала пошуки житла, гортаючи оголошення, але марно.

Я намагалась заспокоїти себе тим, що у мене в запасі ще є цілий тиждень, та діяло це погано.

Чому я не можу жити спокійним, нормальним життям? Схоже, що потрапляти у неприємності - це мій особливий дар.

Інакше, як пояснити ту ситуацію, що склалась у мене з бабою Танею?