8 Ірина

Якимось дивом, мені вдалося впоратись з пиріжками. На вигляд вони були геть страшненькі, але смак не підкачав. Хоча б це мене радувало.

Розібравшись із випічкою, я приготувала гречаний суп.

Я часто чула від інших, що дітям дуже важко догодити з їжею, тому хвилювалась про те, щоб мої страви прийшлись до смаку Яні.

Моїй радості не було меж, коли дівчинка сказала, що їй все сподобалось. Поївши, ми з Янкою пішли гратись і влаштували справжній ляльковий шопінг.

У нас навіть була  бійка між Барбі і Хлоєю за останню рожеву кофтинку. Перемогла Хлоя, бо Янка любила її більше.

Граючись з малечею, я раділа тому, що мій перший робочий день пройшов майже без пригод, не рахуючи прикрого випадку на кухні.

- Знаєш, Іро, ти - найкраща няня у світі! Мої попередні няньки не хотіли зі мною гратись, а тільки розпитували про тата, - промовила Янка, спостерігаючи за тим, як я одягаю нову, вечірню сукню на Хлою.

- А ти - найкраща дівчинка на світі, - сказала я, заправляючи їй волосся за вушко.

Яна, і справді, була чудовою дитиною і дуже мені подобалась.

В коридорі почувся шум.

- Це мій тато приїхав з роботи! - Радісно промовила дівчинка і побігла зустрічати Арсена.

Я пішла слідом за Янкою. Царенко виглядав стомленим. Тільки зараз я зрозуміла, як багато він працює.

На плечах Арсена лежала відповідальність не лише за його компанію, а й за дочку.

Цікаво, а де ж мама Янки? Мене здивувало те, що дівчинка жодного разу про неї не згадала.

Складалося таке враження наче її ніколи не існувало. В квартирі не було жодного жіночого фото, ніяких  речей, які  могли б їй належати.

Я, мимоволі, посміхнулась, спостерігаючи за тим, як Яна тягла Арсена за руку на кухню, щоб показати наші багатостраждальні пиріжки.

Дивно, але Царенко навіть їх похвалив. На радощах, що мій робочий день добіг кінця і все пройшло добре, я запропонувала своєму босу чаю.

Я вже майже донесла чашку до столу, але спіткнулась і вилила гарячий чай на Арсена. Всьому виною були занадто великі для мене кімнатні капці, які дав мені Царенко.

Хлопець скрикнув і запевнивши мене, що з ним все добре, вибіг із кухні.

Дідько! Навіщо я запропонувала йому той бісів чай?!

Все ж було так добре, а я зіпсувала...

Я була більше, ніж впевнена у тому, що в черговий раз втратила хорошу роботу.

Ледь стримуючись, щоб не розплакатись від розпачу, я безсило опустилась на стілець.

Ще ніколи я так сильно не сердилась на себе. Ну, чому зі мною постійно трапляються якісь халепи?!

Якби не цей клятий чай, я б вже їхала додому, щоб завтра знову прийти на роботу.

А тепер... А тепер мене знову звільнять і все через мою дурну голову і фатальне невезіння.

Почулися кроки Арсена і я затамувала подих від хвилювання. Зараз мені дуже хотілося провалитись крізь землю і чим глибше, тим краще.

Я навіть боялась уявити, скільки коштує той костюм, який я щойно зіпсувала.

А якщо взяти до уваги те, що Арсен одержав опік через мене, то картина вимальовувалась дуже невтішна.

До мене підійшла Янка і міцно обійняла. Це так мене розчулило, що я не стрималась і розплакалась. 

Дівчинка приєдналась до мене і тепер ми обидві гірко плакали, обіймаючись.