6 Ірина

Їдучи додому, я думала про те, якби не провалити випробувальний термін і залишитись працювати у Царенка.

Янка - чудова дитина і мені сподобалось проводити з нею час. Зарплатня мене теж влаштовувала, бо була дуже щедрою. Працюючи у Арсена, я зможу досить швидко переїхати від баби Тані і зберегти собі купу нервів.

Попрощавшись з водієм, я важко зітхнувши, пішла у під'їзд. Схоже, що бабця дуже за мною скучила і спеціально чекала, щоб подіставати та  не дати мені спокійно поїсти. І за що мені все це?

Згадавши вранці про Янкині ляльки, я прихопила собою пакет з одягом для Барбі. У вільний від навчання час, я шила ляльковий одяг та дитячі бантики і продавала їх в інтернеті.

Це моє хобі не приносило багато грошей, але на якісь дрібнички я собі заробляла.

Поспішаючи на тролейбусну зупинку, я гепнулась і боляче вдарила коліно, бо вчасно не помітила того, що у мене розв'язався шнурок на кросівку.

Я ледь втигла вскочити в тролейбус і дуже цьому зраділа, бо не хотіла запізнюватись на першу пару.

Заняття пройшли цілком нормально, якщо не враховувати того, що я примудрилась наступити на ногу декану нашого факультету і вилити каву на одного із своїх одногрупників.

В університеті вже всі давно звикли до моїх вибриків і більше навіть не дивувались.

 Почувши мої вибачення, декан сказав, що дуже радіє тому, що я навчаюсь вже на останньому курсі.

Знав би він, як я радію тому, що скоро закінчу цей бісів універ, де всі тільки те і роблять, що насміхаються з мене.

Після пар на мене чекав Андрій, щоб відвезти в дитячий садочок. Водій був приємним чоловіком років сорока.

- Привіт, Іра! - Зраділа Яна, побачивши мене.

- Привіт, красуне. Які у тебе симпатичні косички... Це вихователька заплела їх тобі?

- Ні. Це тато зробив мені зачіску, - похвалилась дівчинка.

Уявивши, як Арсен Царенко заплітає косички, я мало не розсміялась. Мені досі важко сприймати те, що у нього є дитина.

Уявляю, щоб сталося, якби про це дізнались його фанатки... Хоча Арсен не казав мені тримати язика за зубами, я, все одно, не збиралась  розказувати іншим про нього і його життя.

Дорогою додому, Яна розповідала мені про те, чим вона займалась в садочку. Я попросила Андрія зупинитись біля  супермаркета, щоб  купити продукти харчування.

Разом з Янкою ми швидко впорались з цим завданням.

- Щоб ти хотіла сьогодні поїсти? - Поцікавилась я у дівчинки, дуже сподіваючись, що вона назве те, що я вмію готувати.

- Гречаний суп і пиріжки з сиром, - радісно заявила малеча.

Якщо із супом проблем не було, то пиріжки викликали у мене хвилювання, бо я їх робила лише двічі і то невдало. 

- Добре, - відповіла я, налаштовуючи себе на позитив.

Вдома я віддала ляльковий одяг для Янки. Дівчинка неймовірно зраділа такому подарунку і навіть обійняла мене.

- Йди покажи сукні своїм лялькам, а я займусь приготуванням їжі, а потім  разом пограємо в магазин одягу. Як тобі така ідея?

- Класна ідея. Але давай я допоможу тобі з їжею, тоді ми швидше закінчимо і зможемо піти гратись. Раніше я завжди допомагала Любі на кухні.

Поки що я не уявляла, чим Яна зможе мені допомогти, але заперечувати не стала.

Помивши руки, ми пішли на кухню. Спершу я розібрала покупки і взялась шукати рецепт пиріжків в інтернеті.

Я вирішила, що спершу займусь випічкою, бо вона вимагала значно більше часу, ніж суп.

Знайшовши підходящий рецепт, я виклала на стіл необхідні інгредієнти для тіста.

Просіюючи борошно через сито, я якось примудрилась зачепити ліктем яйця і тут таке почалось... 

Не уявляю як, але я послизнулась на розбитих яйцях і падаючи, розсипала борошно.

За якусь мить я перетворила ідеально чисту кухню Арсена Царенка на щось страшне і це я тільки почала готувати...

Падаючи, я боляче вдарила куприк. Стогнучи і бідкаючись, я піднялась на ноги і роззирнулась довкола. Від побаченого, хотілося плакати.

- Тобі боляче? - Запитала Янка, дивлячись на мене зляканими оченятами.

І що я за нянька така, що в свій перший робочий день налякала дитину?

- Зі мною все добре, сонечко. Зараз я все швиденько поприбираю і будемо далі займатись пиріжками, - спробувала я заспокоїти малечу, хоча самій хотілося вити вовком від розпачу.

Тепер я дуже сильно сумнівалась, що зможу пройти цей випробувальний термін, враховуючи мої "таланти." 

Як мені з усім цим впоратись?