3 Арсен

Ірка Халепенко - це справжнє ходяче нещастя. Через власну незграбність і фатальне невезіння, вона постійно потрапляє у неприємності або створює їх для інших.

Коли це диво зайшло у мій кабінет, я мало не перехрестився. Тільки її мені тут не вистачало для повного щастя.

Полиставши свій записник, я зрозумів, що найближчим часом відпочинку у мене не передбачається.

Робота, робота і ще раз робота. Як же важко без дідуся...

В кабінет увійшла чергова кандидатка на місце моєї помічниці. Зітхнувши, я продовжив співбесіду.

Через годину мені пощастило знайти підходящу помічницю.

Після обіду я поїхав у дитячий садочок. Вислухавши чергову купу скарг, я забрав Янку. 

- Сьогодні прийде нова няня. Поводься чемно і не лякай її відразу.

- Я хочу бути з Любою...

- Яно, ти ж знаєш, що у Люби народився внук і тепер вона має глядіти його.

- А я? 

- А ти - вже доросла дівчинка і можеш побути з нянею.

- Всі няньки - дурепи! Вони мені не подобаються!

- Про всіх ти не можеш знати, бо бачила лише десять.

- І всі вони були дурними і страшними.

- Яно, будь ласка... Ми маємо знайти тобі няню... 

- Добре... Але таку, щоб мені сподобалась.

- Домовились.

Не встиг я приїхати додому, як мені зателефонували з роботи. З нашим новим проектом виникли проблеми і мені негайно потрібно було з усім розібратись.

Хоч би та нянька не запізнилась... Часу на співбесіду з нею у мене не лишалось. Якщо вона виявиться нормальною, адекватною людиною, то я відразу запропоную їй випробувльний термін.

Хоча, якщо взяти до уваги Янкині викрутаси, то вона втече від нас значно швидше.

Поглянувши на біляву малечу з хвостиками, що старанно різала ножицями одну із моїх краваток, я важко зітхнув.

- Яна, що ти робиш? - Поцікавився я.

- Хлоя захотіла нову сукню.

- А чому ти вирішила зробити їй сукню з моєї краватки?

- Бо вона дуже гарного синього кольору.

Почувся дзвінок в двері і я поспішив у коридор. Слідом за мною побігла Янка. Хоч би вона нічого не втнула і відразу не злякала няню.

Відчинивши двері, я не повірив власним очам, бо побачив Ірку Халепенко.

- Халепенко?! Що ти тут робиш?

- Я прийшла за оголошенням... - Нерішуче відповіла дівчина.

- Тільки не кажи, що ти хочеш працювати нянею...

- Яка гарна! -  Радісно вигукнула Янка і схопивши Халепу за руку, потягла її в квартиру.

- Яно, зачекай... Я ще нічого не вирішив... - Спробував я вгамувати малечу.

- А я вже все вирішила! Хочу, щоб вона була моєю нянею! - Заявила Яна, вперши руки в боки.

Халепа виглядала шокованою і перелякано дивилась на мене, хлопаючи своїми довгими віями.

І що мені тепер робити? Як я можу довірити маленьку дитину дівчині, яка і кроку не може ступити без пригод?

Мій телефон знову задзвонив. Потрібно було негайно їхати на роботу. 

- Мене звати Яна. А тебе як? - Вирішила познайомитись малеча.

- Іра...

Я вперше бачив, щоб Яні хтось так сподобався. Якщо я зараз відмовлю Халепі, то мала мені таке влаштує... Навіть думати про це не хочу.

Нічого ж не станеться, якщо Ірка посидить з нею кілька годин. Крім того, у мене в квартирі стоять камери, щоб я міг спостерігати за тим, як няня поводиться з дитиною.

Я буду постійно дивитись, щоб ці двоє нічого не вчворили. Звісно, що я не горів бажанням бачити Халепенко у своєму домі, але зараз у мене не було іншого виходу.

Враховуючи те, що Янка - це зовсім не подарунок, думаю, що Ірка сама не захоче тут працювати, коли краще з нею познайомиться.

- Ірино, я вирішив дати тобі шанс... Зараз я терміново маю їхати на роботу. Якщо, коли я повернусь, все буде добре, то ми поговоримо про випробувальний термін і умови роботи.

- Добре, - відповіла Халепа, знімаючи куртку.

- Яно, покажеш усе тут для Ірини.

Малявка радісно закивала своєю білявою голівкою і схопивши Ірку за руку, потягла її на кухню.

Сподіваючись, що найближчі кілька годин дівчата нічого не вчворять, я поспішив до свого авто.