Розділ 25

Засідання — інакше це назвати язик не повертався, хоча формально йшлося лише про сидіння на кухні у Залли й Хуго з чаєм, що остигав швидше, ніж учасники встигали його пити, — відкрилося з того, з чого зазвичай відкриваються всі починання покоління, яке виросло з пошуковим рядком замість енциклопедії під рукою.

— А можна просто погуглити, — запропонувала Аріана без особливої впевненості в голосі, вже заздалегідь знаючи реакцію, яку викличе подібна простота рішення.

— «Фахівець із порталів та артефактів», — Борут вимовив це з тією інтонацією, з якою зазвичай оголошують діагноз. — Перші посилання — блоги про третє око й кристали на підвіконні, далі — форуми про урядову змову мовчання. Справжній експерт, якщо й знайдеться, загубиться десь посеред цього, десь на двадцять першій сторінці видачі.

— А толку, навіть якщо знайдеться, — здвигнув плечима Хуго, розливаючи по кружках остиглий чай. — Як відрізнити справжнього від красномовного фантазера? За сертифікатом курсів екстрасенсорики?

— Тим більше, — Залла відставила кружку й заклала руки за голову з тією розслабленою вирішальністю, яка в неї завжди передувала здоровій думці, — витрачати час на страшилки нудно. Було б добре, якби вони хоч розважали, а то й це не завжди виходить — читаєш черговий текст про демона в підвалі середньостатистичного американського будинку, і вже за два абзаци відверто скучаєш, чекаючи, коли нарешті станеться хоч щось оригінальне.

— При тому що серед цих страшилок точно трапляється і щось путнє, — зауважила Аріана. — Просто запаковане так невдало, що око спотикається й проходить повз.

Настала пауза — задумлива, під час якої кожен паралельно перебирав у голові власні варіанти, жоден з яких поки не тягнув на розв'язання проблеми цілком.

— Є ще одна крайність, про яку варто одразу домовитися, — сказав раптом Борут, відставляючи чашку. — Народний засіб «як би чого не вийшло». Той самий інстинкт, що змушує бабусь закривати дзеркала після заходу сонця й обходити чорних котів широкою дугою. Річ корисна, не стану заперечувати — багатовіковий досвід виживання часто ховається саме в подібних на перший погляд безглуздих ритуалах. Але якщо будувати весь метод виключно на страху й уникненні, далеко ми не заїдемо. Обережність добра як приправа, а не як єдина страва на весь вечір.

— Згодна, — кивнула Аріана. — Боятися всього підряд — не стратегія, а просто повільний спосіб нічого не дізнатися, зате з почуттям виконаного обов'язку.

Мовчання, що зависло після цього, було вже не розгубленим, а зосередженим — тією паузою, яка передує не тупику, а раптовому повороту думки в потрібний бік.

Першою знову заговорила Аріана.

— А що, якщо піти не через інтернет і не через забобони, а через літературу, — сказала вона. — Легенди, казки, старі тексти. Бо тему порталів нам, чесно кажучи, ніхто й ніколи не викладав — ні в школі, де максимум лякали контрольними з фізики, ні в університеті, де найбільш містичним предметом була бухгалтерська звітність на третьому курсі. А от у легендах і міфах про це говорять століттями, причому різні народи, різними словами, але, можливо, про одне й те саме явище.

— Продовжуй, — Хуго подався вперед зі щирим інтересом, уже передчуваючи, до чого хилить подруга.

— Якщо уважно перечитати старі історії — не як розвагу перед сном, а як джерело, — можна наштовхнутися на підказки. Де шукати, чого уникати, які ознаки передують появі подібних речей. А водночас, чим чорт не жартує, — Аріана усміхнулася власному формулюванню, — легенди іноді містять пряму вказівку на конкретного персонажа, хранителя знання, до якого за сюжетом зверталися герої. Може, і нам підкажуть ім'я.

— Література як довідник замість енциклопедії, якої просто не існує, — підсумував Борут, уже мисленно розкладаючи ідею по полицях із тією методичністю, з якою зазвичай розкладав масиви розрізнених даних. — Логічно. Принаймні там матеріал накопичувався століттями, а не написаний учора анонімом з претензією на просвітленість.

— І читати це буде значно приємніше, ніж форуми про урядову змову мовчання, — додала Залла з явним полегшенням людини, яку щойно врятували від перспективи годинами скролити сумнівні сайти.

— Отже, вирішено, — Хуго хлопнув долонею по столу, ставлячи крапку в обговоренні з тією самою вирішальністю, з якою зазвичай завершував ділові дзвінки. — Розбираємо легенди за національностями та інтересами. Кожен бере те, що йому ближче й зрозуміліше, копає вглиб, а потім порівнюємо знахідки. Дивись, десь сюжети перетнуться, і саме в точці перетину виявиться щось справді варте уваги.

Проти такого плану ніхто сперечатися не став — пропозиція звучала настільки розумно й настільки звільняла від потреби всім гуртом тонути в одному й тому самому болоті інтернет-містики, що незгодних не знайшлося навіть теоретично.

Розмова поступово вичерпалася, звільнивши місце звичайній вечірній метушні — хтось мив кружки, хтось гортав телефон, а Залла, яка завжди погано переносила безлад довше за пів години, взялася наводити порядок на столі, де все ще лежала вся колекція знахідок упереміш із забутою книгою рецептів і салфетками.

Венеційське зеркало Аріани, три непримітні камінці й засохлий кусень дерева вона акуратно перенесла на порожню полицю біля вікна, розставивши за зростом із тією естетичною вимогливістю, з якою зазвичай оформлювала власну кімнату, — камінці напівколом, деревинку в центрі, зеркало ззаду, щоб відображало всю композицію цілком, наче маленький музейний стенд, нашвидкуруч, але зі смаком зібраний посеред звичайної кухні.

Срібло ж і те, що всі впевнено продовжували називати золотом, хоча справжність металу досі залишалася під великим питанням, вона зсипала в маленьку полотняну торбинку, знайдену в ящику комода.

— А це, — сказала вона, зважуючи торбинку на долоні з діловим прищуром, — я, мабуть, віднесу завтра в ломбард. Перевірити справжність до того ж. Якщо це справді золото і срібло, а не вдало розфарбована бляшанка, хотілося б знати заздалегідь, перш ніж будувати довкола цього подальші теорії.