Розділ 17 Спогади

Мульде в цьому місці робить лінивий вигин, ніби сама не впевнена, чи варто поспішати до Ельби, чи краще постояти тут, серед вербових заростей, розглядаючи власне відображення й вирішуючи, чи красиво воно сьогодні вийшло. Вода темна, торф'яна, з рудуватим полиском --- типова саксонська річка, яка все життя працювала на млини, а тепер вийшла на пенсію й займається виключно тим, що відображає хмари та провокує туристів фотографувати заходи сонця, яких тут, по совісті кажучи, майже не буває --- небо в Гріммі воліє суцільну хмарність, ніби місто домовилося з погодою про взаємну пристойність.

На березі, там, де бетонна доріжка переходить у втоптану стежку, а лавка з облупленою зеленою фарбою дивиться на воду з виглядом ветерана, що чимало бачив, стояли двоє.

Борут курив --- рідко, по одній сигареті на два тижні, і завжди з таким виглядом, ніби здійснює щось урочисте, майже ритуальне. Хуго поруч жував травинку, дивлячись на річку з естонською ґрунтовністю, яка в південців зазвичай викликає суміш поваги й легкого роздратування.

--- Пам'ятаєш той будинок? --- сказав Борут, випускаючи дим убік, щоб не на Хуго. Ввічливість, прищеплена змалку, --- її не вдалося витравити навіть роками копирсання в чужих цифрових слідах.

--- Який? Їх було три, --- Хуго не повертав голови. --- Той, де господиня тримала кота розміром з невелику собаку? Чи той, де сусід знизу грав на акордеоні о третій ночі?

--- Мансарда. Навпроти мене.

--- А. Цей будинок я пам'ятаю добре, --- тепер Хуго усміхнувся, і усмішка вийшла справжня, не чергова, з тією характерною для нього повільністю, ніби емоції в нього доставляються не по прямому дроту, а через якийсь балтійський порт, із затримкою на митниці. --- Дах протікав. Кожен дощ --- нова пригода.

Франція. Маленьке місто, назву якого обидва вже майже не пам'ятали, зате пам'ятали задуху літніх вечорів, запах свіжозмеленої кави з пекарні на розі й дивне відчуття, що життя на якийсь час завмерло, щоб дати їм познайомитися.

--- Мене тоді найняли, --- сказав Борут, і в голосі прорізалася та особлива, ділова інтонація, з якою він зазвичай розповідав про роботу --- ніби зачитував протокол, де між рядків заховано іронію. --- Замовник займався ОСІНТ-аналізом. Хотів розширити методику збору даних. Не просто моніторити форуми, а лізти в закутки, куди звичайний пошуковик не заглядає. Закриті чати, напівмертві блоги, архіви, які ніхто не індексує.

--- Романтика, --- хмикнув Хуго.

--- Дуже. Основна мета --- напівкримінальна група з Балкан. Але для перевірки методології потрібні були контрольні групи. Різні, не пов'язані між собою, щоб порівняти патерни поведінки в мережі. І туди, серед іншого, затесалися лаосці.

--- Лаосці, --- повторив Хуго з тією інтонацією, з якою люди повторюють слово, намагаючись зрозуміти, жарт це чи ні.

--- Лаоська діаспора. Зовсім ні до чого до балканських справ, просто вибірка для порівняння. І знаєш що? --- Борут обернувся, і в його світлих очах промайнуло щось схоже на азарт дослідника, який натрапив на дещо прекрасне там, де шукав зовсім інше. --- Це була приголомшливо організована спільнота. Взаємодопомога, чітка ієрархія, жодного витоку внутрішньої інформації назовні --- при тому що зовні все виглядало максимально розслаблено й відкрито. Я тоді півночі просидів, просто спостерігаючи, забувши про Балкани взагалі.

--- А я в цей час протікав під власним дахом і роздивлявся у вікно, хто там до ранку світиться в квартирі навпроти, --- сказав Хуго. --- Думав: або шпигун, або хтось дуже самотній.

--- Виявилося --- і те, і інше, --- Борут усміхнувся вперше за розмову широко, без стриманості.

--- Твій цифровий слід мене виказав, --- Хуго похитав головою з удаваним осудом. --- Я місяць був упевнений, що поводжуся анонімно, як привид. А потім з'ясовується --- якийсь словенець у мансарді навпроти вже склав на мене цілу справу просто тому, що я неправильно налаштував приватність у трьох сервісах поспіль.

--- Не справу. Профіль інтересів, --- поправив Борут з гідністю людини, для якої важлива термінологія. --- І знаєш, що мене зачепило? Ти слухав ту саму музику, що і я, в ті самі години. Прямо збіг за часовими мітками. Я подумав --- або збіг статистично неможливий, або сусід.

--- Романтичніше за квіти, --- Хуго зобразив, ніби прикладає руку до серця.

Вони замовкли. Річка йшла своєю неспішною справою, десь за спиною прогуркотів велосипедист, дзенькнувши дзвінком без жодної необхідності --- просто тому, що дзвінок є і треба ним користуватися, німецька логіка в чистому вигляді. Зграйка качок діловито обійшла корч, ніби в них була призначена зустріч і вони спізнювалися.

--- Слухай, --- сказав Хуго вже іншим тоном, тим самим, яким зазвичай починають розмову, заради якої, власне, і вийшли до річки, а не заради ностальгії. --- Я тут думав про Андреа.

Борут напружився ледь помітно --- плечі трохи піднялися, потім знову опустилися, контрольовано, як у людини, звиклої приховувати реакції за родом занять.

--- І?

--- Вона хороша. Залла її обожнює, Аріана взагалі щебече з нею третю годину без зупинки. Але я реаліст, Боруте. Вона одружена з істотою, яка офіційно не має існувати. Ти в курсі, я в курсі, вся наша маленька банда в курсі. А вона --- людина. Повністю, стовідсотково людина, якщо вірити твоїм же словам про аналіз її слідів.

--- Я перевіряв, --- сказав Борут рівно, але з тією акуратністю, з якою говорять про речі, які перевіряли не один раз, а кілька, бо перший результат здавався надто гладким, щоб бути правдою. --- Нічого. Звичайне життя, звичайна родина в Румунії, курси, робота, жодних слідів інтересу до чогось за межами людського. Чиста історія, Хуго. Настільки чиста, що навіть підозріло, але це вже параноя фаху, а не факт.

--- От саме це мене й зачіпляє, --- Хуго спохмурнів, і на його зазвичай спокійному, скандинавськи незворушному обличчі проступило щось схоже на справжню тривогу, ретельно притлумлену зверху звичною стриманістю. --- Надто чиста історія --- це теж свого роду слід. Якщо хтось уміє затирати за собою, він затирає ідеально. А якщо людина просто живе звичайним життям --- у ньому завжди є якийсь бруд. Не кримінальний, а просто людський. Сварка з подругою в коментарях, дурне фото, безглузде листування десятирічної давнини. У всіх є. У неї --- взагалі нічого зайвого.