Вишневий Мерседес W123 стояв на парковці біля скляного бізнес-центру в Будапешті. Іван сидів у салоні, відкинувшись на велюрове сидіння. На його колінах лежав увімкнений телефон, де по колу прокручувалася сторіз Лєри. Його Лєри, яка ще два дні тому боялася дихнути без дозволу свого майора, а зараз грайливо крутила в пальцях його срібну запонку з вовком. Його талісман. Його тригер.
Марков повільно провів долонею по обличчю, а потім раптово голосно, хрипко засміявся на весь порожній салон. Ця дівчинка вирішила хакнути його власну систему. Вона прийняла виклик і зіграла на його полі.
Він не став писати їй у дірект. Це було б надто просто, надто по-пацанськи. Іван Марков ніколи не виправдовувався. Він переводив будь-який удар у нове шоу.
Він поправив окуляри, клацнув запис сторіз і наблизив обличчя до камери. На його губах грала та сама фірмова, зухвала й неймовірно нахабна усмішка, яка так зводила її з розуму.
— Короче, народ, здарова, — заговорив він, недбало постукуючи пальцями по ретро-керму Мерседеса. — Зайшов я в мережу між зустрічами і бачу, що в київських кулуарах нова зірка. Деякі пташки раптом згадали, що в них є голос, і навіть знайшли в моїй колишній системі пару забутих деталей. Оцінив підкол, мала. Тверда п'ятірка за акторську майстерність.
Він затягнувся цигаркою, випустивши густий дим прямо в об'єктив, переходячи на свій фірмовий, жорсткий сленг.
— Проте ви там у коментарях уже влаштували якесь кляте розслідування: «Марков, чий вовк?», «Марков, тебе розвели на талісман?». Та розслабтеся ви! Батя ніколи ні про що не шкодує. Якщо я залишив цю річ там, на паркінгу, значить, так було треба. Але розкидатися сріблом ми не будемо. Раз у нас тут усе онлайн і без секретів, влаштуємо інтерактив. Оголошую офіційний цифровий аукціон.
Іван перевів погляд на лобове скло, де за вікном миготіли вогні Будапешта, і його голос став небезпечно тихим, сповненим спокусливої отрути.
— Лєрочко, ти там казала, що тобі не цікаві підкати впливових хлопчиків у діректі? Що там суворий фейс-контроль і жива черга? Окей, давай допоможемо молоді. Умови аукціону такі: хлопець, який напише в коментарях під цією сторіз найдикіший, найкреативніший і найзухваліший підкат до моєї колишньої... отримає ці запонки в подарунок. Особисто попрошу її вислати їх переможцю Новою поштою.
Він знову зняв окуляри, і в його темних зіницях спалахнув чистий адреналіновий хаос — гра на виживання, де на кону стояли її гордість і його ревнощі.
— Ну що, мажори київські, фитиль горить. Покажіть, на що здатні ваші мотори. Напишіть такий підкат, щоб у неї система остаточно злетіла. А я посиджу в Будапешті, поп'ю коньяк і виберу кращого. Подивимося, мала, як ти впораєшся з моїм трафіком. Раунд!
Він вимкнув камеру й закинув відео в мережу.
Іван знав: тепер під її профілем почнеться справжнє цифрове пекло. Тисячі чоловіків кинуться штурмувати її сторінку, влаштовуючи парад зухвалості, а він буде спостерігати за кожним її кроком крізь екран телефону. Він не повернувся до Києва, але знову перевернув усе її життя догори дриґом, змушуючи грати у свою гру.
#5945 в Любовні романи
#2584 в Сучасний любовний роман
#679 в Молодіжна проза
Відредаговано: 09.09.2026