Цифрова бездоганність

Поки Лєра вдома захлиналася слізьми й панічно пакувала військові баули для Макса, у скляному офісі вежі «М1» життя текло за іншими, значно жорсткішими законами. Іван сидів перед моніторами, підсвічений лише синім неоном серверних плат і холодним світлом трьох моніторів. На його обличчі не було ні краплі вчорашнього п’яного хайпу. Усередині Маркова знову працював той самий геніальний, безжальний алгоритм, який колись підняв його на вершину цифрового світу.

На першому екрані миготіли зашифровані транзакції. Сімдесят мільйонів євро брудного кешу від Сивого — це величезна, смертоносна акула, яка могла за мить розірвати будь-яку фінансову систему. Але Іван знав, як зробити цю акулу невидимою.

Його пальці літали по клавіатурі зі швидкістю професійного хакера. Він не став гнати гроші через стандартні офшори чи банальні підставні фірми — це було б занадто просто для фінансового моніторингу. Марков задіяв свою нову, щойно протестовану систему децентралізованих криптовалютних шлюзів і мікротранзакцій.

Великий брудний капітал Сивого прямо на очах розсипався на мільйони дрібних, абсолютно законних цифрових пилинок. Вони проходили через тисячі геймінгових платформ, внутрішньоігрові покупки підлітків по всьому світу, донати стримерам, оплату за хмарні сховища та фіктивні мікроліцензії на софт.

Кожна транзакція — не більше десяти євро. Жоден автоматичний тригер банку чи кіберполіції навіть не здригнувся. Для міжнародної системи фінмоніторингу це виглядало як звичайний, природний трафік мільйонів інтернет-користувачів. Гроші розчинялися в мережі, очищувалися від кримінального сліду й знову збиралися на кінцевих, кришталево чистих рахунках Івана в Швейцарії та Сінгапурі — вже як легальний прибуток від IT-послуг.

Операція пройшла ідеально. По-тихому. Без жодного шуму, багів чи затримок. Ніхто у світі — ні податкова, ні СБУ, ні інтерпол — не змогли б знайти бодай одну зачіпку, щоб підкопатися під цю схему. Система Маркова відпрацювала на всі двісті відсотків.

Близько п'ятої вечора на зашифрований месенджер Івана прийшло коротке повідомлення від Сивого: «Бачу баланс. Чисто. Ти профі, Марков. Твої двадцять два відсотки вже на твоєму гаманці. Працюємо далі».

Іван відкинувся на спинку шкіряного крісла й задовільно хмикнув, дивлячись на екран, де сума його власного балансу збільшилася на кілька мільйонів євро. Він виграв цей раунд. Капітально й безповоротно.

Макс уже сидів у військовому автобусі, який віз його на передову, далеко від Києва й сімейних проблем. Лєра була заблокована у своїй затишній пастці провини та страху. А сам Іван Марков щойно став ще багатшим, ще могутнішим і повністю невразливим. Гра закінчилася його абсолютною, цифровою перемогою. На його шахівниці більше не залишилося фігур, здатних оголосити йому шах.