Режим очікування. Ніч під вікном минулого

03:45 ранку. Білий позашляховик, який зазвичай був символом його статусу, зараз стояв самотньою білою плямою в темному дворі спального району. Іван не вмикав музику, не відкривав ноутбук. Він просто сидів, відкинувши сидіння, і дивився на знайоме вікно на четвертому поверсі.

Він бачив, як там, на горі, на мить відсунулася штора. Лєра була там. Вона знала, що він приїхав. Вона бачила його машину — цей надто яскравий, надто дорогий для цього двору об'єкт.

«Вийди. Ну ж бо, просто вийди. Закричи на мене, вдар, скажи, що ненавидиш... тільки не мовчи», — благав Іван у думках, затягуючись черговою сигаретою. Дим заповнював салон, змішуючись із запахом елітного парфуму та віскі.

Він згадував Макса. Його спокійні руки, його впевнений голос. Марков розумів: Макс — це патч, який Лєра встановила, щоб закрити діру в серці, яку пробив він. І цей патч працював ідеально.

Нагорі, за тонкою шторою, Лєра притискалася лобом до холодного скла. Вона бачила вогник сигарети в салоні машини. Її пальці тремтіли. Один крок — і вона могла б спуститися. Могла б знову відчути запах його шкіри, почути виправдання...

Але вона бачила його сторіз дві години тому. Бачила, як він обіймав Софію. Вона знала: якщо вона вийде зараз, вона знову стане частиною його шоу. «Колишня дружина мільйонера повернулася до нього під дощем» — ідеальний заголовок для його блогу.

— Ні, Іване, — прошепотіла вона, закриваючи штору. — Більше ніяких прямих ефірів.

06:30 ранку. Перші промені сонця відбилися від лобового скла позашляховика. Іван виглядав жахливо: червоні очі, щетина, зім’ята сорочка. Він просидів тут всю ніч, як звичайний «сталкер», а не король IT-індустрії.

Він дістав телефон. Рука за звичкою потягнулася до Instagram, але він зупинився. Натомість він відкрив нотатки і написав лише одну фразу, яку так і не наважився відправити:

«Я побудував імперію, щоб ти мною пишалася, а в результаті побудував стіну, за якою ти мене більше не бачиш».

Він завів двигун. Машина глухо загарчала, порушуючи ранкову тишу двору. Лєра знову глянула у вікно. Вона бачила, як білий автомобіль повільно виїжджає зі двору.

Іван їхав не в офіс і не до Софії. Він їхав у нікуди. Хайп закінчився. Залишилася лише порожня траса і розуміння того, що деякі системи неможливо відновити навіть з найповнішим бекапом.