Тест на вразливість. Гра в «all-in»

Іван сидів у своєму білому позашляховику, стискаючи кермо так, що побіліли кісточки пальців. Грюкіт дверей Лєри все ще відлунював у його вухах.

— Хочеш грати в холодність, Лєро? — прошепотів він, і в його очах спалахнув той самий азарт, з яким він колись зламував свою першу серйозну систему. — Добре. Давай подивимось, наскільки вистачить твого «антивірусу».

Він дістав телефон і набрав Софію.

— Соф, я буду через десять хвилин. Готуй камери. Робимо той анонс, про який ти казала. І знаєш що? Давай зробимо його максимально... гарячим.

Наступні два дні сторіз М1 нагадували романтичний серіал з Netflix. Іван свідомо дозволяв Софії більше, ніж зазвичай. Ось вони разом на ранковому тренуванні. Ось він дарує їй величезний оберемок білих троянд (точно таких, як колись любила Лєра). Ось Софія виставляє фото, де вони вечеряють при свічках, з підписом: «Коли твій чоловік — геній не тільки в коді, а й у вчинках».

Іван діяв за чітким планом. Він знав, що Лєра дивиться. Він бачив її «примарні» перегляди з фейкових акаунтів (він же Марков, він бачить усе).

«Якщо вона прийде, якщо зірветься, якщо зателефонує і скаже "Досить" — значить, я ще маю шанс. Значить, вона не видалила мене з системи», — думав він, випиваючи віскі на терасі під черговий спалах камери Софії. — «А якщо ні... якщо вона промовчить... значить, час втрачено. І Софія справді стане моїм новим інтерфейсом».

Софія відчувала цю напругу, але вона була надто розумною, щоб ставити зайві питання. Вона бачила, що Іван став холоднішим, але публічно він був ідеальним партнером. Вона отримувала свою дозу хайпу, її охоплення злетіли до небес, і вона була готова на все, щоб зафіксувати цей статус.

Вечір третього дня. Іван організував гучну вечірку в одному з клубів Києва — презентація нового крипто-гаманця. Це мав бути фінальний акорд його плану. Він знав, що Лєра запрошена через спільних знайомих.

Він стояв у центрі зали, обіймаючи Софію за талію. Спалахи камер, гучна музика, запах успіху. Але його погляд постійно повертався до вхідних дверей.

— Ти когось чекаєш? — прошепотіла Софія йому на вухо, міцніше притискаючись.

— Чекаю на підтвердження транзакції, — сухо відповів Іван.

І в цей момент двері відчинилися. Лєра увійшла в залу. Вона була в чорній сукні, яка ідеально підкреслювала її фігуру, і з тим самим каскадом волосся, який він колись обожнював. Вона виглядала не як жертва ревнощів, а як жінка, яка прийшла поставити крапку.

Їхні погляди зустрілися через увесь зал. Софія помітила це і, наче відчувши загрозу, демонстративно поцілувала Івана в щоку, майже торкаючись губ.

Іван не відсторонився. Він дивився прямо на Лєру, чекаючи на її хід. У його голові миготіло: «0%... 50%... 99%... Давай, Лєро. Зроби це. Зламай мою гру».

Лєра зробила вдих, поправила сукню і впевненою ходою рушила прямо до них. Хайп навколо завмер. Камери розвернулися в їхній бік. Це був момент істини.

— Ну що, Марков, — сказала вона, зупинившись за крок від нього. — Твій тест завершено. Хочеш знати результат?

Музика в клубі здалася Івану ультразвуком, що ріже мозок. Він очікував на сльози, на скандал, на те, що Лєра вчепиться Софії у волосся — на будь-який прояв того, що їй не байдуже. Але Лєра зробила те, що зазвичай робив він: вона повністю змінила правила гри.

Вона не прийшла одна.

Поруч із нею йшов чоловік — високий, атлетичної статури, у дорогому, але стриманому костюмі. Він не випромінював хайп, як Марков. Він випромінював спокій і силу. Це був Макс, колишній спецназівець, а нині власник великої охоронної фірми, з яким Лєра познайомилася через спільних друзів, поки Іван знімав сторіз про свою «ідеальну любов».

Зал притих. Камери папараці миттєво перемикнулися на нову пару. М1 перестав бути центром всесвіту.

— Добрий вечір, Іване, — голос Лєри був рівним, як лінія горизонту. — Вітаю з релізом. Софіє, чудово виглядаєш.

Іван відчув, як рука Софії на його талії стала холодною. Софія теж зрозуміла — картинка «ідеальної пари» щойно розсипалася. На тлі Макса Іван зі своїм телефоном і сторіз виглядав як підліток, що загрався у популярність.

— Хто це? — процідив Іван крізь зуби, намагаючись зберегти обличчя перед камерами. Його віскі в стакані здригнувся.

— Це Макс. Мій близький друг, — Лєра ледь помітно посміхнулася, і в цій посмішці було більше сили, ніж у всіх мільйонах Маркова. — Макс допомагає мені з безпекою Артура, поки ти займаєшся маркетингом.

Макс зробив крок вперед і простягнув Івану руку. Хватка була такою, що Марков відчув кожну свою кісточку.
— Чув про тебе багато, — спокійно сказав Макс. — Твій син — чудовий пацан. Тільки каже, що йому сумно, коли тато замість гри в футбол постійно шукає ракурс для фото.

Це був удар нижче пояса. Прямо в серце системи.

Софія, відчуваючи, що вони програють цей раунд, притиснулася до Івана ще сильніше.
— Ваня, у нас через хвилину вихід на сцену... — прошепотіла вона, але Іван її не чув.

Він дивився на те, як Макс кладе руку Лєрі на талію — власним, впевненим рухом. Не для фото. Не для хайпу. Просто тому, що мав на це право.

— Ти хотів перевірити мої ревнощі, Марков? — тихо сказала Лєра, підійшовши ближче. — Ти думав, що я буду битися за твоє «оновлене» життя? Помилка 404, Іване. Коли ти почав грати на моїх почуттях заради переглядів, ти остаточно став для мене просто... акаунтом у мережі. А мені потрібна жива людина.

Вона розвернулася і, під руку з Максом, спокійно пішла до виходу. Вони навіть не залишилися на вечірку. Їм не потрібен був цей шум.

Іван залишився стояти посеред залу. Софія щось захоплено говорила про те, що цей конфлікт дасть «шалені охоплення», що треба терміново виставити пост про «гідність і нове життя».

— Замовкни, Софіє, — холодно обірвав її Іван.

Він подивився на свій телефон. На екрані миготіло повідомлення від СММ-ника: «Ваня, статистика росте! Фото з Лєрою і тим качком уже віральне! Гни свою лінію!»