Тихий розпис

Іван стояв біля входу в РАЦС, нервово поправляючи комірець сорочки. На ньому не було смокінга за шалені тисячі — просто якісна біла сорочка і темні штани. Він виглядав як звичайний щасливий хлопець, а не як «цифровий геній», що тримає за горло бізнес-еліту Дніпра.

Коли підкотила машина і з неї вийшла Лєра, у Маркова на мить перехопило дихання. Вона була в тій самій «прикольній» білій сукні — легкій, короткій, без зайвого мережива. У волоссі — одна жива квітка, а в очах — стільки світла, що ніяка ілюмінація Печерська не зрівняється.

— Ну шо, Марков, — вона підійшла до нього, хитро мружившись. — Останній шанс втекти до своїх серверів.

— Та куди там, — він взяв її за руку, і його долоня була трохи вологою. — У мене система вже заблокована на твій профіль. Ідемо, бо Артурчик там уже, мабуть, зачекався, поки батько офіційно печатку поставить.

Усередині все пройшло швидко. Не було жодних камер, тільки жіночка в окулярах, яка здивовано поглядала на цю молоду пару, що постійно перешіптувалася і сміялася. Коли прийшов час ставити підписи, Іван взяв ручку і на секунду завмер. Він згадав ту землянку, запах дешевих сигарет і свої перші «схеми». А тепер він підписував найголовніший контракт у житті.

— Все, Маркова, — прошепотів він, коли вони вийшли на ґанок під скромні вітання кількох друзів. — Тепер ти офіційно в моїй базі даних.

Вони не поїхали в ресторан. Просто пішли пішки вниз до Дніпра. Купили в переході по морозиву, сіли на лавці біля води й просто дивилися, як повз пропливають катери.

— Знаєш, — сказала Лєра, поклавши голову йому на плече, — це було ідеально. Ніяких карасів, ніяких лімузинів. Тільки ми.

Іван обійняв її, відчуваючи, як у кишені знову вібрує телефон — мабуть, Елізабет знову зі своїми звітами. Але він навіть не поворухнувся. Сьогодні він був не M1, не мільйонер і не стратег. Сьогодні він був просто Іваном, який нарешті знайшов свою «тиху гавань».

— Гірко, чи шо? — тиснув він, заглядаючи їй в очі.

Лєра засміялася і потягнулася до нього. Над Києвом сідало сонце, фарбуючи Дніпро в золотий колір, і в цьому моменті не було ні грама фальші. Чисте життя, версія 1.0.