Том 1 Розділ 25 - Побиті Солдати

Фей підвівся і накрив ковдрою Анджелу. Ця дурненька дівчина принесла ковдру для нього, але сама при цьому була одягнена тільки в легкий одяг.

Через це у Фея трохи защемило серце. Однак оскільки Анджела міцно спала, він не хотів її будити. Фей дивився на її гарне обличчя і не міг перестати посміхатися.

Після того як він накрив Анджелу, він тихо покинув сторожову вежу. Оборонна стіна була занурена в тишу. Тільки пара солдатів патрулювали її. З іншого боку річки Зулі з урахуванням противника як і було тихо. Фей розслабився, але коли він розвернувся на нього чекав сюрприз.

Емма була на стіні. Вона стояла на зовнішній стіні сторожової вежі, ніби вона охороняла зруйнований дверний отвір. Вона заснула, стоячи, мабуть, через втому. Її золоте волосся було розпатлане, а її одяг майорить від ранкового вітерця.

Вона виглядала милою, поки спала. Було зовсім інше враження, порівняно з її зазвичай ворожим ставлення до Фея. Вона виглядала справді безневинно, поки її тонке тіло стояло всупереч холоду та поривам вітру.

Фей підійшов до неї і вщипнув за гладку щоку, "Гей, малятко, прокинься ... Чому ти стоїш тут? Тут занадто холодно, йди спати всередину вежі."

Хто знав, що Емма була ще напоготові? Як тільки вона відчула рух Фея, вона розплющила очі і вдарила його незважаючи на сонливість. Фей не чекав і отримав удар просто у вічі.

"Бам!"

На фізіономії Фея з'явився фінгал.

"А? Олександре, це ти..."

Після того, як вона вдарила Фея, Емма, нарешті, усвідомила, що її оточує. Вона була трохи збентежена. Вона тримала свою голову опущеною, як маленька дівчинка, яку спіймали на крадіжці цукерок. Але як тільки вона заглянула в чорні очі Фея, вона не могла перестати хіхікати, "Хехе, я думав, що вороги підкралися до нас...... Але ти виглядаєш добре...... Ти в порядку , чи не так? ?"

Фей не міг злитися на неї, після того як він бачив як Емма здригалася на холодному вітрі. Він м'яко поплескав її по голові, і знявши плащ, прикріплений до його броні, вкрив маленьке тіло Емми.

Він усміхнувся: "Добре, тепер йди спати всередину. Після того, як настане світанок, разом з Анджелою поверніться до палацу. Тутешній вітер занадто сильний, це місце не для вас дівчата".

Емма була приголомшена. Вона повільно подивилася на Фея. Потім вона швидко подивилася вниз, як сльози навернулися на її очах. Дивно, вона не стала сперечатися з Феєм і слухняно увійшла всередину напівзруйнованої вежі.

Коли Емма була майже всередині "будови", вона повернулася до Фея і серйозно запитала:

"Олександре, ви будете добрі до Анджели, вірно?"

"Га?"

Фей здивувався і не знав, що сказати.

Перш ніж Фей зумів відповісти, ця маленька дівчинка продовжила:

"Мені все одно що ви скажете. Тепер, коли ви стали нормальним, ви повинні бути добрими до Анджели! Олександре, ви не знаєте скільки Анджела пожертвувала заради вас за останні три роки. Я можу бути впевнена, що ніхто в цьому світі не буде так  добрий до вас, як вона..."

Після сказаного вона потерла свої червоні очі і сильно змахнула кулаком. Погрожуючи "бо зараз ти став нормальним, то повинен захищати Анджелу так же як вона захищала тебе. Ти чув? Якщо ні, то я .... я .... я поставлю тобі ще один фінгал!"

Після того, як Емма перестала "загрожувати" Фею, вона повернулася і пішла до вежі. Емма була ворожа по відношенню до Фея протягом останніх двох днів. Фей не був німим, він знав чому вона сердиться - це, мабуть, тому що старий Олександр подарував Анджелі важкі часи, а також багато страждань.

Хоч Емма і була лише слугою, Анджела ставилася до неї як до молодшої сестри. Емма засвідчила всі образи, які перенесла Анджела протягом останніх трьох років, це було причиною її нелюбові до Олександра. Її вороже ставлення було обґрунтованим. Фей зрозумів це з самого початку, тому він не став сперечатися з Еммою. Зрештою, вона доглядала і дбала про старого Олександра разом з Анджелою. Ця маленька дівчинка здавалася жорсткою і прискіпливою, але вона була доброю, а її серце було м'яким, як оксамит.

Сказане Еммою глибоко зворушило Фея - вона мала право на всі 100%. Після становлення Олександром, і дізнавшись, що було в минулому, він зобов'язаний захистити гарну і добру дівчину. Він повинен захищати Анджелу, як і вона захищала Олександра.

......

Одна година до світанку, найтемніший момент за всю ніч. Надворі була пізня осінь. Холодний вітер приніс із собою туман із річки до оборонної стіни. Фей міркував, погойдуючись від поривів вітру. Незважаючи на те, що минуло лише два дні після його появи в цьому світі, він уже адаптувався.

"Чи справді моя поява в цьому світі - рішення бога?"

Фей стояв під світлом місяця та зірок. Раптом він згадав слова Акар зі світу Діабло. Спочатку, йому здавалося, що Акара намагається його обдурити і отримати предмети, але зараз, заспокоївшись, він зрозумів, що жриця не була голослівною. Складалося відчуття, що вона мала на увазі щось інше.

Поки він розмірковував, до нього наближалися дві міцні постаті. Ними були Брук і біловолосий Пірс, який тільки-но відновився.

"Ваша величність, я повинен вибачитися!" -Сказав Пірс схиливши коліна. З каяттям він сказав:

"Я не знав що сталося вчора.."

Фей перервав його пропозицію, і, посміхаючись, підняв Пірса з землі. Без перебільшення, Пірс був тим, хто вразив Фея найбільше у цьому світі. Його хоробрі і ризиковані атаки казали Фею, що ця людина була надійна. До тих, хто заслуговував на його довіру, Фей ставився з повагою і великодушністю, так само як і Брук. Фей почав подобатися людям на підсвідомому рівні.

"Повністю відновився?" - Фей штовхнув Пірса в груди. Ця невелика дія розтопила кригу між ними.

"Так, я повністю відновився ......" - схвильовано сказав Пірс і почав позувати показуючи свої м'язи. Він засміявся - "Ваша величність, командир Брук розповів мені все! У Чамборда нарешті з'явився король. Пірс клянеться у своїй вірність Вашій Величності! До самої смерті!"

Фей міг підтвердити, що Пірс повністю відновився, так здоровий колір повернувся на його обличчя. Схоже, що в реальному світі ефект від Малого Зілля Здоров'я був навіть вищий; всього 2 краплі змогли врятувати життя сильно пораненій людині.