Том 1 Глава 2 - Дурень ставший безумцем

Анжела міцно трималася за край ліжка, думки забігали в її голові, а занепокоєння наповнило її очі, що розширилися.

"Бідний Александр, я сподіваюся, що падіння не пошкодило його мозок. Попри те, що до цього він не був дуже розумним, але принаймні міг говорити".

У цей час із-за дверного отвору пролунав гучний, зарозумілий голос.

"Александре! Я чув, ти дістав поранення." Вираз облич дівчат одразу змінився, і вони обернулися до джерела звуку. Голос виражав тон глузливого занепокоєння.

"Усе гаразд?"

Фей підняв голову і помітив, що добре одягнений, круглолиций чоловік увірвався до королівської спальні через двері. Крижаний сміх прослизнув з його усміхненого рота.

"Джилл, що ти тут робиш?" Холодно сказала Анжела. Фей відчув напруженість між сумнівним новоприбулим товстуном і дівчатами поруч із ним.

Було ясно, що вони не були в добрих стосунках.

"Ха-ха ... Анжело, мій ангеле, Що ви маєте на увазі? Я чув, мій дорогий друже, Олександр отримав травму і я був стурбований. Що поганого, в тому що я прийшов провідати його, як він?"

Шляхетний Джилл недбало підійшов і сів просто на край ліжка, наче це було його власне.

"Джилл, що ти робиш! Як ти смієш сидіти на ліжку короля! " гнівно вигукнув Емма.

Джилл кинув погляд на Емму. Похоть і злість виблискували в його очах. Він облизнув товсті, наче сосиски губи й відповів. "Заткнися, низькосортна рабиня. Не говори нічого, про що потім можеш пошкодувати". Потім, він неквапливо повернувся і подивився на Фея. Вираз його обличчя не показував ані краплини співчуття до постраждалого друга, а був більше схожий на зловтіху того, хто дивиться на поранену тварину. Фей також подивився на Джилла.

Він відчув презирство, злість і сарказм в очах Джилла. Джилл не приховував своїх почуттів.

Фей був збентежений. "Чи є ця некрасива фрикаделька справді другом Александра? У нього на обличчі так багато підборіддя, але він досить сміливий, щоб показувати цей безлад навіть Королю? Можливо, він мав підтримку потужної родини за своєю спиною?"

Поки Фей губився в роздумах, Джилл почав м'яти обличчя Фея своїми маслянистими руками, наче це була його іграшка. Цей крок був настільки природним, що здається, Джилл проробляв це вже тисячі разів.

"Александре, схоже, у тебе все добре, Ха-ха. Я сьогодні приймаю кілька важливих гостей, тому, як щодо того, що б ти пішов зі мною?" Джилл посміхався, але тон, у якому він говорив це, не був схожий на запрошення, а більше скидався на команду.

Він пом'яв обличчя Фея ще трохи і ляснув по ньому наостанок. Джилл любив це почуття, поводитися з королем, як із домашнім улюбленцем.

Потім він почав думати вголос, про те, як це можливо, що хтось, як Олександр став королем. "У нього інтелект трирічної дитини, в його сімнадцять років, але чому боги люблять його так сильно, що віддали йому трон?"

Коли Джилл веселився, сталося щось несподіване.

"Шльопок!"

Джилл прикрив ліву щоку рукою. Яскравий червоний відбиток руки з'явився на його щоці так само, як фарба в абстрактному живописі. Вираз його обличчя був класичним визначенням шоку, таким самим, як і в шкільних підручниках.

Анжела й Емма почувалися неприємно, коли Джилл з'явився, але цей ляпас шокував навіть їх. Вони не могли повірити в те, що вони побачили.

Александер завжди був лагідним і боягузливим, тому й Джилл завжди дразнив його, через відсутність опору.

"Він щойно врізав Джилу по обличчю! Хіба було можливо щось подібне?" Хоч це і було шокуючим, але вони були в захваті, адже вони довгий час терпіли витівки Джилла .

"Як?... Як ти смієш!?"

"Сволота, якщо ти ще хоч раз доторкнешся до мене своєю мерзенною лапою, я засуну свою ногу тобі в дупу!" Сказав Фей.

Фей був дуже розсерджений діями Джилла, а Фей не був м'якою людиною при спілкуванні з людьми, які його дратують.

Джилл виставив свій палець у вигляді сосиски і закричав. Він був настільки злий, що весь жир на його тілі затрясся, так само як холодець.

"Як ти посмів дати мені ляпаса, виродку!" Джилл кричав знову і знову.

Фей нічого не відповів. Він намагався підняти своє тіло з ліжка.

"Як він сміє кричати в палаці?" Фей був спантеличений. Жоден з охоронців короля не прийшов, хоча вони повинні були. "Невже жирдяй справді є важливою фігурою і король не міг його покарати?"

Поки Фей думав, Джилл зробив божевільне рішення. Він накинувся на Фея, здавалося, він хотів помститися.

"Припини негайно", - скомандувала Анжела, - "Джилл, ти всього лише син Міністра, як ти смієш поводитися так."

Незалежно від того, що кричала Анжела, ніщо не діяло на Джилла, його погляд був фіксований лише на Феї. Анжела й Емма намагалися, як могли захистити Фея, відтягуючи Джилла за мантію.

Однак, у них не було жодних шансів проти цього ходячого холодцю.

**Шльопок**

Роздратований Джилл вдарив Емму по її обличчю. Сила удару відкинула її назад на кілька ярдів. На її красивому обличчі в районі щоки з'явилася припухлість від удару, а сльози заповнили її очі.

Джилл схопив Анжелу за зап'ястя і підтягнув до себе. Він нахилив голову до її шиї і з задоволенням вдихнув запах дівчини кілька разів і збочено сказав: "О прекрасна Анжело, цей придуркуватий король Александер ніколи не буде гарний для тебе. Подивися на нього, він навіть близько не схожий на короля. Він навів такий безлад у королівстві, щойно вступив на трон. Хе-хе, Анжело, як щодо стати моєю жінкою?"

Він міцно тримав зап'ястя Анжели, тепле і гладке відчуття її тіла повністю затьмарили останні краплі логіки і розуму в його голові. Він забув, що він перебуває всередині королівських покоїв і Анжела майбутня королева. В імпульсі, який прийшов від втрати здорового глузду, він спробував насильно поцілувати Анжелу прямо в губи.

Але раптом.

**ПЕНГ!**

Металевий шолом "поцілував" його в лоб замість цього. Але з урахуванням вкладеної сили, це було більше схоже на поцілунок від кувалди.

Ця атака була настільки несподіваною, що Джилл навіть не помітив її. Здивований кров'ю, що текла з рани, він закричав і відступив назад, відпустивши зап'ястя Анжели.